1. Словник української мови у 20 томах

основоположник

ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч.

Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін.

Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (з наук. літ.);

На сторінках літопису українського реалістичного театру золотими літерами історія викарбувала ім'я Кропивницького, основоположника нашого професіонального театру (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. основоположник — (той, хто поклав початок чогось) зачинатель, засновник, родоначальник, книжн. фундатор. Словник синонімів Полюги
  2. основоположник — основополо́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. основоположник — див. апостол; Творець Словник синонімів Вусика
  4. основоположник — -а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. основоположник — Заснувач Словник чужослів Павло Штепа
  6. основоположник — ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу). Словник синонімів української мови
  7. основоположник — Основополо́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. основоположник — ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін... Словник української мови в 11 томах