основоположник
ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін.
Основоположники теорії наукового комунізму Маркс і Енгельс відкрили закономірності суспільного розвитку і вказали людству шлях до визволення з-під гніту експлуатації (Ком. Укр., 4, 1961, 5);
Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (Мист., 1, 1961, 22);
На сторінках літопису українського реалістичного театру золотими літерами історія викарбувала ім’я Кропивницького, основоположника нашого професіонального театру (Мист., 4, 1965, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- основоположник — (той, хто поклав початок чогось) зачинатель, засновник, родоначальник, книжн. фундатор. Словник синонімів Полюги
- основоположник — основополо́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- основоположник — див. апостол; Творець Словник синонімів Вусика
- основоположник — -а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- основоположник — Заснувач Словник чужослів Павло Штепа
- основоположник — ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, а, ч. Засновник, творець якої-небудь школи, теорії, якого-небудь учення і т. ін. Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (з наук. Словник української мови у 20 томах
- основоположник — ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу). Словник синонімів української мови
- основоположник — Основополо́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)