осінь
О́СІНЬ, о́сені, ж.
Пора року між літом і зимою, яка характеризується скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій, скиданням рослинами листяного покриву і т. ін.
Минають дні, минає літо, Настала осінь, шелестить Пожовкле листя (Т. Шевченко);
Всі одразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (О. Гончар);
// перен. Час наближення старості, згасання почуттів, життя.
А тепер, на осені життя, Між погрозних одсвітів багряних.., Уночі до краю, до кінця Зрозумів я, що життя кінчиться (М. Рильський);
Стала відвідувачка на порозі.., як видиво його, Тритузного, юності, що прийшло глянути на його осінь (О. Гончар).
Глу́па ніч (пі́вніч, о́сінь) див. ніч;
(1) Золота́ о́сінь – осіння пора, коли листя жовтіє, набуваючи особливо яскравого забарвлення.
Золота осінь. В ясному чутливому небі білосніжними айстрами пропливають хмари (М. Стельмах).
○ (2) Одно́ї (одніє́ї) о́сені, у знач. присл. – якось восени.
Значення в інших словниках
- осінь — о́сінь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- осінь — [ос'ін'] осеин'і, ор. ос'ін':у Орфоепічний словник української мови
- осінь — осені, ж. 1》 Пора року між літом і зимою, яка характеризується скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій, скиданням рослинами листяного покриву і т. ін. 2》 перен. Час наближення старості, згасання почуттів, життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осінь — Восени і курчата курми будуть. Прийде час і діти виростуть. В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде. Про погану погоду восени. Восени і горобець багатий. Приповідки або українсько-народня філософія
- осінь — О́сінь, о́сени (як виняток), о́сені, о́сінню, по о́сені; о́сені, о́сеней Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- осінь — О́СІНЬ, о́сені, ж. Пора року між літом і зимою, яка характеризується скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій, скиданням рослинами листяного покриву і т. ін. Минають дні, минає літо, Настала осінь, шелестить Пожовкле листя (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- осінь — Осінь, осени ж. Осень. Осінь на строкатом коні їздить. Ном. № 611. в осінь, в осени. Осенью. Одна пішла в осінь заміж, а друга в м'ясниці. Мет. 108. Коли в осени́ літа́ багато паутини — на той рік урожайне літо буде. Ном. № 13412. В осени ложка води, а дві грязі. Ном. Словник української мови Грінченка