1. Приповідки або українсько-народня філософія

осінь

Восени і курчата курми будуть.

Прийде час і діти виростуть.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.

Про погану погоду восени.

Восени і горобець багатий.

Восени збирається врожай і навіть найбідніші люди щось мають.

Осіння муха боляче кусає.

Коли хтось робить прикрості на старість.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осінь — о́сінь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. осінь — [ос'ін'] осеин'і, ор. ос'ін':у Орфоепічний словник української мови
  3. осінь — осені, ж. 1》 Пора року між літом і зимою, яка характеризується скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій, скиданням рослинами листяного покриву і т. ін. 2》 перен. Час наближення старості, згасання почуттів, життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. осінь — О́СІНЬ, о́сені, ж. Пора року між літом і зимою, яка характеризується скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій, скиданням рослинами листяного покриву і т. ін. Минають дні, минає літо, Настала осінь, шелестить Пожовкле листя (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. осінь — О́сінь, о́сени (як виняток), о́сені, о́сінню, по о́сені; о́сені, о́сеней Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. осінь — О́СІНЬ, о́сені, ж. Пора року між літом і зимою, яка характеризується скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій, скиданням рослинами листяного покриву і т. ін. Минають дні, минає літо, Настала осінь, шелестить Пожовкле листя (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. осінь — Осінь, осени ж. Осень. Осінь на строкатом коні їздить. Ном. № 611. в осінь, в осени. Осенью. Одна пішла в осінь заміж, а друга в м'ясниці. Мет. 108. Коли в осени́ літа́ багато паутини — на той рік урожайне літо буде. Ном. № 13412. В осени ложка води, а дві грязі. Ном. Словник української мови Грінченка