отвір
О́ТВІР, вору, ч.
1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина.
Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Л. Мартович);
Людська рука пробігає швидко по рамі вікна, шукаючи отвору (С. Тудор);
Вгорі зірвало дошку, і в отвір потекла вода (В. Петльований);
Гунька устромив в отвір голову і ошкірився (Ю. Бедзик);
// Місце, яким закінчується або починається яка-небудь порожнина, заглибина.
Щоб таку велику ногу .. пропхати крізь горішній отвір халяви, то треба було [Іванові] добре попертися (Л. Мартович);
В отворі ринви з'явилася собача морда (Ю. Яновський);
В цей час він побачив чорний отвір плескатого браунінга (М. Стельмах);
// Місце входу або виходу куди- або звідки-небудь.
Тут оглянувся навколо леґінь-сокіл верховинець: бачить – зяє чорний отвір при дорозі в самій скелі (П. Тичина);
Заволікли всіх трьох в одну бічну штольню, поклали рядом, стали забивати отвір дошками (С. Ковалів);
Місяць вже зійшов і світив простісінько в отвір печери (Ю. Смолич);
Бачить [леґінь] – зяє чорний отвір при дорозі в самій скелі (П. Тичина);
Вона .. непомітно натиснула на одну з колод у задній стіні, колода легко повернулася, відкриваючи прихований отвір (П. Загребельний);
// Діра або заглибина певної форми і призначення в знарядді, матеріалі.
Зігнена груба штаба йшла наново в огонь, а коли була розігріта до білого, в .. діру треба було вбити обушницю – залізний прилад, на якому мав формуватися отвір у обусі сокири (І. Франко);
Для вимірювання найточніших отворів існують калібри (В. Собко);
Отвори для болтів просвердлюють у дошках з розрахунку, щоб можна було охопити ріг будинку.., з якого починають встановлення опалубки (з наук. літ.).
2. Різної форми і призначення незамурована частина стіни, споруди.
Весь дім трясся од зойку, кричав на пробі в порожні отвори вікон до чорної мряки (М. Коцюбинський);
Кілька чоловік кидається до дверей .. З дверного отвору війнуло важким духом (П. Колесник);
Коли уважно придивитися, можна було помітити амбразури – прямокутні отвори, з яких добре видно все навколо (Д. Ткач).
3. мет. Місце в доменній печі, через яке випускають метал або шлак; льотка.
Варто юнакові один раз зазирнути в нажарене до білого черево мартена .. – і вже ніколи не забуде він цього видовища, навіки прикує його до вогнедишних отворів – вікон мартена (П. Загребельний);
Вчасно відкрити отвір у мартенівській печі і випустити готову плавку в ківш .. – значить дати плавку за графіком і в заданий аналіз (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Відно́сний о́твір, фот. – відношення діаметра діючого отвору об'єктива до його фокусної відстані.
При фотографуванні слабких протяжних об'єктів (туманностей, комет) істотно мати більше відносний отвір (з наук. літ.);
Чим більше світлосила – тим менший відносний отвір, і відповідно формується яскравіше зображення у фокальній площині об'єктива телескопа (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- отвір — о́твір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- отвір — Діра, відтулина, щілина; (тунелю) гирло; (як капіляр) пора; (замковий) шпарина; (у стіні) проріз, ПРОБІЙ, (для зброї) амбразура; (вулькана) кратер. Словник синонімів Караванського
- отвір — Вилазка, вилазок, вилом, відтулина, вушко (в голки), дзюра, дзюрка, діра, дірка, діромаха, дірочка, душник, зашкалубина, лаз, лазівка, лазка, пробоїна, прогайвина, прогаймина, прогалина, продух, продухвина, продуховина, пройма, пролаз, пролазка... Словник синонімів Вусика
- отвір — [отв'ір] -вору, м. (на) -вор'і, мн. -ворие, -вор'іў Орфоепічний словник української мови
- отвір — -вору, ч. 1》 Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. || Місце, яким закінчується або починається яка-небудь порожнина, заглибина. || Місце входу або виходу куди- або звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отвір — НА́ВСТІЖ (з дієсл. відчинити, відкрити тощо — на всю ширину), НА́СТІЖ розм., НАРО́ЗТІЖ розм., О́ТВОРОМ розм. Ворота до Бондарихи у двір одчинені, двері в хату — теж навстіж (С. Васильченко); — Просимо, просимо, пане добродію! — каже Гвинтовка. Словник синонімів української мови
- отвір — О́твір, о́твору; -вори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- отвір — О́ТВІР, вору, ч. 1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Март., Тв., 1954, 148); В літаку стало так поночі, що тільки отвір над головами.. Словник української мови в 11 томах