отвір

О́ТВІР, вору, ч.

1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина.

Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Л. Мартович);

Людська рука пробігає швидко по рамі вікна, шукаючи отвору (С. Тудор);

Вгорі зірвало дошку, і в отвір потекла вода (В. Петльований);

Гунька устромив в отвір голову і ошкірився (Ю. Бедзик);

// Місце, яким закінчується або починається яка-небудь порожнина, заглибина.

Щоб таку велику ногу .. пропхати крізь горішній отвір халяви, то треба було [Іванові] добре попертися (Л. Мартович);

В отворі ринви з'явилася собача морда (Ю. Яновський);

В цей час він побачив чорний отвір плескатого браунінга (М. Стельмах);

// Місце входу або виходу куди- або звідки-небудь.

Тут оглянувся навколо леґінь-сокіл верховинець: бачить – зяє чорний отвір при дорозі в самій скелі (П. Тичина);

Заволікли всіх трьох в одну бічну штольню, поклали рядом, стали забивати отвір дошками (С. Ковалів);

Місяць вже зійшов і світив простісінько в отвір печери (Ю. Смолич);

Бачить [леґінь] – зяє чорний отвір при дорозі в самій скелі (П. Тичина);

Вона .. непомітно натиснула на одну з колод у задній стіні, колода легко повернулася, відкриваючи прихований отвір (П. Загребельний);

// Діра або заглибина певної форми і призначення в знарядді, матеріалі.

Зігнена груба штаба йшла наново в огонь, а коли була розігріта до білого, в .. діру треба було вбити обушницю – залізний прилад, на якому мав формуватися отвір у обусі сокири (І. Франко);

Для вимірювання найточніших отворів існують калібри (В. Собко);

Отвори для болтів просвердлюють у дошках з розрахунку, щоб можна було охопити ріг будинку.., з якого починають встановлення опалубки (з наук. літ.).

2. Різної форми і призначення незамурована частина стіни, споруди.

Весь дім трясся од зойку, кричав на пробі в порожні отвори вікон до чорної мряки (М. Коцюбинський);

Кілька чоловік кидається до дверей .. З дверного отвору війнуло важким духом (П. Колесник);

Коли уважно придивитися, можна було помітити амбразури – прямокутні отвори, з яких добре видно все навколо (Д. Ткач).

3. мет. Місце в доменній печі, через яке випускають метал або шлак; льотка.

Варто юнакові один раз зазирнути в нажарене до білого черево мартена .. – і вже ніколи не забуде він цього видовища, навіки прикує його до вогнедишних отворів – вікон мартена (П. Загребельний);

Вчасно відкрити отвір у мартенівській печі і випустити готову плавку в ківш .. – значить дати плавку за графіком і в заданий аналіз (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Відно́сний о́твір, фот. – відношення діаметра діючого отвору об'єктива до його фокусної відстані.

При фотографуванні слабких протяжних об'єктів (туманностей, комет) істотно мати більше відносний отвір (з наук. літ.);

Чим більше світлосила – тим менший відносний отвір, і відповідно формується яскравіше зображення у фокальній площині об'єктива телескопа (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отвір — о́твір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. отвір — Діра, відтулина, щілина; (тунелю) гирло; (як капіляр) пора; (замковий) шпарина; (у стіні) проріз, ПРОБІЙ, (для зброї) амбразура; (вулькана) кратер. Словник синонімів Караванського
  3. отвір — Вилазка, вилазок, вилом, відтулина, вушко (в голки), дзюра, дзюрка, діра, дірка, діромаха, дірочка, душник, зашкалубина, лаз, лазівка, лазка, пробоїна, прогайвина, прогаймина, прогалина, продух, продухвина, продуховина, пройма, пролаз, пролазка... Словник синонімів Вусика
  4. отвір — [отв'ір] -вору, м. (на) -вор'і, мн. -ворие, -вор'іў Орфоепічний словник української мови
  5. отвір — -вору, ч. 1》 Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. || Місце, яким закінчується або починається яка-небудь порожнина, заглибина. || Місце входу або виходу куди- або звідки-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. отвір — НА́ВСТІЖ (з дієсл. відчинити, відкрити тощо — на всю ширину), НА́СТІЖ розм., НАРО́ЗТІЖ розм., О́ТВОРОМ розм. Ворота до Бондарихи у двір одчинені, двері в хату — теж навстіж (С. Васильченко); — Просимо, просимо, пане добродію! — каже Гвинтовка. Словник синонімів української мови
  7. отвір — О́твір, о́твору; -вори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. отвір — О́ТВІР, вору, ч. 1. Пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному; діра, відтулина, щілина. Митруньо дубонів маленькими ніжками прямо до отвору в плоті (Март., Тв., 1954, 148); В літаку стало так поночі, що тільки отвір над головами.. Словник української мови в 11 томах