отож

ОТО́Ж¹, част.

1. підсил., розм. Уживається для вираження зв'язку з попереднім і зосередження уваги на тому, про що буде йти мова далі; так от, і от.

Не нам твої діла Судить, о Боже наш великий! Отож вона мені на лихо Та на погибель підросла. Не довелось і надивитись (Т. Шевченко);

Тут віжками тугими завертаю Я пам'ять непокірливу назад. Отож, бувало, зранку прибігаю Через городи у Тодосів сад (М. Рильський);

– Так! – раптом якось стрепенувся Орлюк .. – Отож я й кажу, що в косовицю ми ходили круг стіжків по насінню (О. Довженко);

// Уживається при підбитті підсумку сказаного; ото.

Давня приказка каже, що лихо не ходить поодинці, а в парі. Отож те лихо, що відібрало Замфірові хліб, привело з собою й слабість (М. Коцюбинський);

Вийшло таки, що індика треба боятися [хлопчикам] , може, гірше, чим гусака. Отож стало на тім, що й поза стодолу не йти (Л. Мартович);

Він, вожак, він сам винюхав [здобич], він перший знайшов. Отож церемонитися нічого (Григорій Тютюнник).

2. спонук. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь, при висловленні поради, перестороги тощо.

[Деїфоб:] Ось ти взяла кужілку, се й гаразд, казати правду, дівчині се личить далеко краще, ніж пророча мова. – Отож пряди й не пророкуй (Леся Українка);

– А ти, – каже [кінь], – осле вухатий.., тобі таки призначено вже зроду, аби-сь двигав тягарі. Отож, – каже, – двигай! (Л. Мартович);

– Тільки ти мені не скажеш по правді про отой лист, так і знай: до ранку загребемо отут у ямі, як собаку! .. Отож, гляди мені! Де ти дів листа? (А. Головко).

3. ствердж., розм., рідко. Уживається для підтвердження, схвалення чого-небудь у знач. так, еге ж, атож.

[Прочанин:] Здавався ж він на гроші не жадібним, все тільки й говорив про Царство Боже... [Юда:] Отож! отож! Се й був той ятірець, куди він людські душі, наче рибу, ловив... (Леся Українка);

– Викурили ми із Троянівки Василя Гончаренка. Скажи мені, який із нього куркуль? Наймитів не тримав .. – Ну, сам знаєш, ліс рубають – тріски летять. – Отож (Григорій Тютюнник).

ОТО́Ж², спол., розм.

Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те; отже.

Треба було, щоб аж дві третини всієї громади згодилися продати землю .. Отож і поприписувано тих мандрованих та мертвого, щоб більше було людей (Б. Грінченко);

На чім тоді ми стали, Ти знаєш сам здоров. Отож нема потреби Про те казати знов (Леся Українка);

Лісник знайомий єсть у мене. Він До щеплювання має хіть велику, Отож хвилюється не без причин, Узрівши яблуньку чи грушку дику (М. Рильський).