оторопіло
ОТОРОПІ́ЛО, розм.
Присл. до оторопі́лий 2.
Господиня оторопіло позадкувала до дверей (П. Панч);
Саїд Алі оторопіло сів (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оторопіло — оторопі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- оторопіло — розм. Присл. до оторопілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- оторопіло — ОТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до оторопі́лий 2. Господиня оторопіло позадкувала до дверей (Панч, На калин. мості, 1965, 158); Саїд Алі оторопіло сів (Ле, Міжгір’я, 1953, 180). Словник української мови в 11 томах