отрочий
О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн.
Стос. до отроцтва.
Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отрочий — О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн. Стос. до отроцтва. Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (Рильський, III, 1955, 193). Словник української мови в 11 томах