1. Словник української мови в 11 томах

отрочий

О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн. Стос. до отроцтва.

Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (Рильський, III, 1955, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отрочий — О́ТРОЧИЙ, а, е, книжн. Стос. до отроцтва. Поетичний талант Лермонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його літ (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах