отруювати

ОТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТРУЇ́ТИ, ую́, у́їш, док.

1. кого. Позбавляти життя, умертвляти отрутою, отруйними речовинами.

Громада глухо присягає. Заприсягла. Питає суд: – Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його? (Т. Шевченко);

В його водоймищі риби нема – щороку баби її коноплями отруюють (М. Стельмах);

Одного разу перед виходом на маневри Солод отруїв чотирьох обозних коней (М. Руденко);

// кого, що. Шкідливо діяти на організм; завдавати шкоди організмові.

Свинець дістається не тільки до легенів [друкаря], але й відкладається в усіх органах і суглобах та отруює кров (Ірина Вільде);

– Я працюю. Я не отруюю себе алкоголем (О. Гончар).

2. кого, що, перен. Справляти чим-небудь нездоровий, шкідливий вплив на кого-, що-небудь.

Втома. Вона .. налягає на моє тіло зовні й зсередини, отруює кров (П. Колесник);

Мовою можна отруїти свідомість – і піднести її, прояснити, оздоровити (М. Рильський);

Острах .. отруював йому кожну згадку про майбутнє (М. Стельмах).

3. кого, що, перен. Позбавляти спокою, щастя, радості; засмучувати, тривожити чим-небудь.

– Аж тепер збагнув, чому ви з таким презирством дивитесь на тих, хто від безділля .. кисне в ресторанах... Правда ваша, – таке життя роз'їдає душу, як іржа, отруює її (В. Речмедін);

Не хотіла [мати] отруювати дитячу душу розладом у сім'ї і обережно почала готувати сина до того, що мало статися (С. Чорнобривець).

4. що. Робити що-небудь отруйним, шкідливим для здоров'я.

Трупів тепер не прибирали, і вони розкладалися.., отруюючи і без того важке від спеки й диму повітря (В. Кучер);

У владі людини – отруїти повітряну оболонку планети, отруїти води океанів, хоч потім очистити їх вона вже ніколи не зможе... (О. Гончар);

* Образно. Присутність шефа у цеху отруювала повітря. Люди втрачали не лише охоту до жартів, але й до розмов взагалі (Ірина Вільде);

// перен. Робити безрадісним, сумним, нещасним.

[Маруся:] Прощай знов навіки, моя мамо! .. Прости мені, що я наробила тобі стільки горя! що я полинем та терном присипала тобі доріженьку, отруїла твою старість гіркою отрутою (І. Нечуй-Левицький);

Він мені отруював найкращі дні моєї юності (Б. Лепкий);

Хвороба, ненависна хвороба стала йому на шляху, отруїла життя (Ю. Збанацький).