отруювати

Значення в інших словниках

1. отруювати — отру́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. отруювати — -юю, -юєш, недок., отруїти, -ую, -уїш, док., перех. 1》 Позбавляти життя, умертвляти отрутою, отруйними речовинами. || Шкідливо діяти на організм; завдавати шкоди організмові. 2》 перен. Справляти чим-небудь нездоровий, шкідливий вплив на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отруювати — ОТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТРУЇ́ТИ, ую́, у́їш, док. 1. кого. Позбавляти життя, умертвляти отрутою, отруйними речовинами. Громада глухо присягає. Заприсягла. Питає суд: – Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його? (Т. Словник української мови у 20 томах
4. отруювати — ТРУЇ́ТИ (знищувати отрутою; насичувати щось отрутою тощо); ОТРУ́ЮВАТИ, МОРИ́ТИ (тільки знищувати); ЗАТРУ́ЮВАТИ (робити щось отруйним). — Док.: отруї́ти, затруї́ти. — Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (П. Словник синонімів української мови
5. отруювати — Отру́ювати, отру́юю, отру́юєш, отру́юють; отру́юй, -ру́юйте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. отруювати — ОТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТРУЇ́ТИ, ую́, у́їш, док., перех. 1. Позбавляти життя, умертвляти отрутою, отруйними речовинами. В його водоймищі риби нема — щороку баби її коноплями отруюють (Стельмах, II, 1962, 218); Громада глухо присягає. Заприсягла. Словник української мови в 11 томах
7. отруювати — Отруювати, -ру́юю, -єш сов. в. отруї́ти, -рую, -їш, гл. Отравлять, отравить. Грин. І. 32, 33. Нащо медом напоїла, козаченька отруїла. Чуб. V. 435. Словник української мови Грінченка