1. Словник синонімів української мови

отруювати

ТРУЇ́ТИ (знищувати отрутою; насичувати щось отрутою тощо); ОТРУ́ЮВАТИ, МОРИ́ТИ (тільки знищувати); ЗАТРУ́ЮВАТИ (робити щось отруйним). — Док.: отруї́ти, затруї́ти. — Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (П. Панч); Свинець дістається не тільки до легенів, але й відкладається в усіх органах і суглобах та отруює кров (Ірина Вільде); — А затруїв кислиці хто? (О. Ільченко).

УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ) (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ (ВДАВИ́ТИ) (душачи); УТОПИ́ТИ (ВТОПИ́ТИ), ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ), ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). — Недок.: умертвля́ти (вмертвля́ти), мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); (Кассандра:) Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); — Та він тебе колись угробить, — кип'ятився Ярошенко (В. Речмедін); — Може, хто вкрав (орла)? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); — Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). — Пор. 1. уби́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отруювати — отру́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. отруювати — Затруювати, труїти; (організм) шкодити <�завдавати шкоди> кому; (ідеями) задурманювати, задурювати; (життя) псувати, нівечити, калічити; (старість) засмучувати. Словник синонімів Караванського
  3. отруювати — -юю, -юєш, недок., отруїти, -ую, -уїш, док., перех. 1》 Позбавляти життя, умертвляти отрутою, отруйними речовинами. || Шкідливо діяти на організм; завдавати шкоди організмові. 2》 перен. Справляти чим-небудь нездоровий, шкідливий вплив на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. отруювати — ОТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТРУЇ́ТИ, ую́, у́їш, док. 1. кого. Позбавляти життя, умертвляти отрутою, отруйними речовинами. Громада глухо присягає. Заприсягла. Питає суд: – Тепер скажіте, християни, Хто отруїв його? (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. отруювати — Отру́ювати, отру́юю, отру́юєш, отру́юють; отру́юй, -ру́юйте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. отруювати — ОТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОТРУЇ́ТИ, ую́, у́їш, док., перех. 1. Позбавляти життя, умертвляти отрутою, отруйними речовинами. В його водоймищі риби нема — щороку баби її коноплями отруюють (Стельмах, II, 1962, 218); Громада глухо присягає. Заприсягла. Словник української мови в 11 томах
  7. отруювати — Отруювати, -ру́юю, -єш сов. в. отруї́ти, -рую, -їш, гл. Отравлять, отравить. Грин. І. 32, 33. Нащо медом напоїла, козаченька отруїла. Чуб. V. 435. Словник української мови Грінченка