1. Словник української мови у 20 томах

отупляючий

ОТУПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е.

Який викликає отупіння.

Отупляючий біль;

Його, Баглаєва, філософія інша: труд і труд. Звісно, .. не отупляючий (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отупляючий — ОТУПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до отупля́ти. Втягти жінку в суспільно-продуктивну працю, вирвати її з "домашнього рабства", визволити її від залежності — отупляючої і принижуючої — вічної і виключної обстановки кухні... Словник української мови в 11 томах