1. Словник української мови в 11 томах

отупляючий

ОТУПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до отупля́ти.

Втягти жінку в суспільно-продуктивну працю, вирвати її з "домашнього рабства", визволити її від залежності — отупляючої і принижуючої — вічної і виключної обстановки кухні, дитячої кімнати — ось головне завдання (Ленін, 40, 1974, 186);

Приватна власність у дореволюційній Росії справляла.. отупляючий вплив на свідомість селянина (Тич., III, 1957, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отупляючий — ОТУПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який викликає отупіння. Отупляючий біль; Його, Баглаєва, філософія інша: труд і труд. Звісно, .. не отупляючий (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах