отупіння
ОТУПІ́ННЯ, я, с.
Стан за знач. отупі́ти.
Ні болю він не чув, ні жалю в серці, А лиш безсилля, повне отупіння (І. Франко);
Маруся слухала всього того, мов кам'яна. Взагалі останніми часами отупіння якесь заволоділо нею (Г. Хоткевич);
Підіпригора .. з отупінням ждав найгіршого: адже не хмарка, а чорна хмара нависла над його головою (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отупіння — отупі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- отупіння — -я, с. Стан за знач. отупіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- отупіння — ОТУПІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. отупі́ти. Ні болю він не чув, ні жалю в серці, А лиш безсилля, повне отупіння (Фр., X, 1954, 371); Маруся слухала всього того, мов кам’яна. Взагалі останніми часами отупіння якесь заволоділо нею (Хотк. Словник української мови в 11 томах