1. Словник української мови у 20 томах

отупіло

ОТУПІ́ЛО.

Присл. до отупі́лий 2.

Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (П. Кочура);

– Я довго сидів у корчмі, .. отупіло дивився на пугар горілки (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отупіло — отупі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. отупіло — Присл. до отупілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. отупіло — ОТУПІ́ЛО. Присл. до отупі́лий 2. Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (Кочура, Зол. грамота, 1960, 248). Словник української мови в 11 томах