отупіло
ОТУПІ́ЛО. Присл. до отупі́лий 2.
Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (Кочура, Зол. грамота, 1960, 248).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- отупіло — отупі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- отупіло — Присл. до отупілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- отупіло — ОТУПІ́ЛО. Присл. до отупі́лий 2. Вона стояла, непорушна, отупіло дивлячись на стіл (П. Кочура); – Я довго сидів у корчмі, .. отупіло дивився на пугар горілки (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах