охочий
ОХО́ЧИЙ, а, е.
1. Який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який добровільно зголошується на щось.
І у мріях скликаю численні полки З тих, що стати за край свій охочі (В. Самійленко);
На село французки не дуж-то охочі виїздити (Леся Українка);
Охочих послухати завжди було багато, і навіть Микита іноді наставляв довгі вуха (П. Козланюк);
// у знач. ім. охо́чий, чого, ч. Той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь, хто з власної волі зголошується на щось; бажаючий.
Ні Хоми, ні Гущі не було. Вони десь щезли. Підпара найшов охочих і послав їх шукати (М. Коцюбинський);
// Який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу; добровільний.
Цілий тиждень отак Йшла робота охоча (С. Крижанівський).
2. до чого і з інфін. Який має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь.
Я про охочих до мандрівки Давно сказать хотів: Хто дома зледащів, Тому не жаль домівки (Л. Глібов);
[Кармелюк:] А паненка [панянка], видно, охоча до танку? (С. Васильченко);
І ми, в дитинстві до казок охочі, Сміялися і плакали не раз (Л. Дмитерко).
3. у знач. ім. охо́чий, чого, ч. Те саме, що доброво́лець.
Вернидуб бере десять чоловік з левенців та тридцять з охочих... (М. Старицький);
В бліндаж зібрались охочі з одного батальйону (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- охочий — Охочий: — в окр. значенні: доброволець [52] Словник з творів Івана Франка
- охочий — охо́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- охочий — (до чого) ласий; ЯК ІМ. доброволець, р. охітний. Словник синонімів Караванського
- охочий — -а, -е. 1》 Який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який з власної волі зголошується на щось. || у знач. ім. охочий, -чого, ч. Той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь, хто з власної волі зголошується на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- охочий — Охочий помічник не чекає на прозьбу. Хто хоче допомогти, той сам береться до роботи. Приповідки або українсько-народня філософія
- охочий — Найнятий, волонтер Словник застарілих та маловживаних слів
- охочий — ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИЙ рідше, САМОХІ́ТНИЙ розм., ДОБРОХІ́ТНИЙ розм. Якими словами розповість (Мирослава) йому про свій — добровільний чи недобровільний?... Словник синонімів української мови
- охочий — Охо́чий, -ча, -че до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- охочий — ОХО́ЧИЙ, а, е. 1. Який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який з власної волі зголошується на щось. І у мріях скликаю численні полки З тих, що стати за край свій охочі (Сам., І, 1958, 191); На село французки не дуж-то охочі виїздити (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- охочий — Охо́чий, -а, -е 1) Добровольный, желающій, охотный. Хоч гарна як, а все охоча іще гарнішою щоб буть. Котл. Ен. V. 17. Була тут всяка з них охоча пожар щоб швидче розвести. Котл. 2) — до чого. Падкій на что, любитель чего. Словник української мови Грінченка