охриплий

ОХРИ́ПЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до охри́пнути.

Надвечір, охриплий від промов і співу, я казав одному з товаришів: “Нам доведеться тільки пожаліть, що ми не брали близької й безпосередньої участі в цій революції ..” (С. Васильченко);

Лукія побачила у вікно цю сцену в той час, коли четверо запінених і охриплих від люті цепних псів вовчими стрибками наближались до парубка (О. Донченко);

// у знач. прикм.

Командує, немов громів велитель, Охриплий вовк морський – деснянський капітан (М. Рильський).

2. у знач. прикм. Який звучить хрипло, з хрипотою; хрипкий.

– Григорій Петрович дома? – спитався прохожий товстим охриплим голосом (Панас Мирний);

Коли приходить старовинна шхуна, А в небі серпень розкида зірки, Охриплу мову сивого Нептуна В його хатині чують моряки (М. Рильський);

Охрипле звучання гітари.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охриплий — охри́плий 1 дієприкметник від: охри́пнути охри́плий 2 прикметник хрипкий Орфографічний словник української мови
  2. охриплий — див. хрипкий Словник синонімів Вусика
  3. охриплий — [охриплией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  4. охриплий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до охрипнути. 2》 у знач. прикм. Який звучить хрипло, з хрипотою; хрипкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. охриплий — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. охриплий — ОХРИ́ПЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до охри́пнути. Надвечір, охриплий від промов і співу, я казав одному з товаришів: "Нам доведеться тільки пожаліть, що ми не брали близької й безпосередньої участі в цій революції.." (Вас., Незібр. тв. Словник української мови в 11 томах
  7. охриплий — Охриплий, -а, -е Охрипшій. Охриплий з перепою голос. Мир. Пов. II. 76. Словник української мови Грінченка