оціпенілий
ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. акт. до оціпені́ти.
Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на .. велетенський щит (О. Довженко).
2. у знач. прикм. Який став нерухомим, занімів.
Оціпеніле тіло;
// Який утратив чутливість.
Оленці байдуже те все – тепер уже ніщо не може пройняти її оціпенілої душі (Д. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оціпенілий — оціпені́лий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- оціпенілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до оціпеніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оціпенілий — ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до оціпені́ти. Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на.. велетенський щит (Довж., Зач. Десна, 1957, 451); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах