оціпенілий
ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до оціпені́ти.
Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на.. велетенський щит (Довж., Зач. Десна, 1957, 451);
// У знач. прикм.
Оленці байдуже те все — тепер уже ніщо не може пройняти її оціпенілої душі (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оціпенілий — оціпені́лий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- оціпенілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до оціпеніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оціпенілий — ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. до оціпені́ти. Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на .. велетенський щит (О. Довженко). 2. у знач. прикм. Який став нерухомим, занімів. Оціпеніле тіло; // Який утратив чутливість. Словник української мови у 20 томах