1. Словник української мови у 20 томах

очеретяний

ОЧЕРЕ́ТЯНИЙ, а, е.

Прикм. до очере́т.

За ворітьми загуло решето, забряжчало і зашелестіло, як очеретяний лист на вітрі (І. Нечуй-Левицький);

Почав [Максим] помалу оберемками стягати очеретяний лист (І. Багряний);

Очеретяні зарості, грузькі болота, крижані озера .. – це і є заплава Дунаю (із журн.);

// Зробл. зі стеблини або стебел очерету.

Вона знайшла сухої соломи, згребла її в купку під очеретяною стінкою і запалила (Б. Грінченко);

За школою хрипко й сумовито заграли якісь очеретяні дудки (С. Васильченко);

Це було жалюгідне селище з саманних хатин та очеретяних мазанок (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очеретяний — очере́тяний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. очеретяний — -а, -е. Прикм. до очерет. || Зробл. із стебел очерету. || Укритий очеретом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очеретяний — Очере́тяний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. очеретяний — ОЧЕРЕ́ТЯНИЙ, а, е. Прикм. до очере́т. За ворітьми загуло решето, забряжчало і зашелестіло, як очеретяний лист на вітрі (Н.-Лев., II, 1956, 122); // Зробл. із стебел очерету. Словник української мови в 11 томах
  5. очеретяний — Очере́тяний, -а, -е Камышевый. Котл. Ен. V. 8. очеретяний басок. см. басок. Словник української мови Грінченка