очунювати
ОЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧУ́НЯТИ, яю, яєш, док., розм.
1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати.
– Пийте на здоров'ячко та очунюйте, – тихо обізвався отець Харитін (І. Нечуй-Левицький);
Очунюю потроху, ходжу з палицею по городу, по садочку, спочиваю на старому ліжку (С. Васильченко);
У Драгоманових ніяк не виведеться біда – тільки що очуняв Зоря від ко́ру, тепер заслабла Рада (Леся Українка);
– Я лікував його як міг у лісі, ждав, поки очуняє (В. Кучер).
2. Приходити до пам'яті; опритомнювати.
Я .. входив до темпу справ, наче очунюючи після довгої млості (Ю. Яновський);
Коли Бульба очуняв від удару і глянув на Дністро, козаки вже були на човнах і гребли веслами (О. Довженко);
Довго була непритомною Вікторія і лише через годину очуняла і застогнала (А. Хижняк).
Значення в інших словниках
- очунювати — очу́нювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- очунювати — Одужувати, оклигувати; (з непам'яті) ОПАМ'ЯТОВУВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- очунювати — -юю, -юєш, недок., очуняти, -яю, -яєш, док., розм. 1》 Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати. 2》 Приходити до пам'яті; опритомнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- очунювати — ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт. Словник синонімів української мови
- очунювати — Очу́нювати, -нюю, -нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- очунювати — ОЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧУ́НЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати. — Пийте на здоров’ячко та очунюйте, — тихо обізвався отець Харитін (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах