очунювати
ОЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧУ́НЯТИ, яю, яєш, док., розм.
1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати.
— Пийте на здоров’ячко та очунюйте, — тихо обізвався отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 186);
Очунюю потроху, ходжу з палицею по городу, по садочку, спочиваю на старому ліжку (Вас., II, 1959, 273);
У Драгоманових ніяк не виведеться біда — тільки що очуняв Зоря від ко́ру, тепер заслабла Рада (Л. Укр., V, 1956, 293);
— Я лікував його як міг у лісі, ждав, поки очуняє (Кучер, Чорноморці, 1956, 554).
2. Приходити до пам’яті; опритомнювати.
Я.. входив до темпу справ, наче очунюючи після довгої млості (Ю. Янов., II, 1958, 118);
Коли Бульба очуняв від удару і глянув на Дністро, козаки вже були на човнах і гребли веслами (Довж., І, 1958, 276);
Довго була непритомною Вікторія і лише через годину очуняла і застогнала (Хижняк, Тамара, 1959, 260).
Значення в інших словниках
- очунювати — очу́нювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- очунювати — Одужувати, оклигувати; (з непам'яті) ОПАМ'ЯТОВУВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- очунювати — -юю, -юєш, недок., очуняти, -яю, -яєш, док., розм. 1》 Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати. 2》 Приходити до пам'яті; опритомнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- очунювати — ОЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧУ́НЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати. – Пийте на здоров'ячко та очунюйте, – тихо обізвався отець Харитін (І. Словник української мови у 20 томах
- очунювати — ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт. Словник синонімів української мови
- очунювати — Очу́нювати, -нюю, -нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)