ошелешення
ОШЕЛЕ́ШЕННЯ, я, с., розм.
Стан за знач. ошеле́шити.
Він з веселим ошелешенням витяг до нього [до столу] шию (Ю. Шовкопляс);
Серед притишення – вражені широкі очі, шелест здивування, ошелешення, цікавості, страху (В. Винниченко);
На обличчі відбилося ошелешення.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ошелешення — ошеле́шення іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- ошелешення — -я, с., розм. Стан за знач. ошелешити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ошелешення — ОШЕЛЕ́ШЕННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошеле́шити. Він з веселим ошелешенням витяг до нього шию (Шовк., Інженери, 1948, 333); На обличчі відбилося ошелешення. Словник української мови в 11 томах