1. Словник української мови в 11 томах

ошелешення

ОШЕЛЕ́ШЕННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошеле́шити.

Він з веселим ошелешенням витяг до нього шию (Шовк., Інженери, 1948, 333);

На обличчі відбилося ошелешення.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ошелешення — ошеле́шення іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ошелешення — -я, с., розм. Стан за знач. ошелешити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ошелешення — ОШЕЛЕ́ШЕННЯ, я, с., розм. Стан за знач. ошеле́шити. Він з веселим ошелешенням витяг до нього [до столу] шию (Ю. Шовкопляс); Серед притишення – вражені широкі очі, шелест здивування, ошелешення, цікавості, страху (В. Винниченко); На обличчі відбилося ошелешення. Словник української мови у 20 томах