пава

ПА́ВА, и, ж.

1. Великий птах родини фазанових, розповсюджений у Південній Азії, самці якого мають яскраве оперення і довгий барвистий хвіст, що розпускається у вигляді віяла.

Як між павами ворона Поваги не має, Так невчений в товаристві Голову схиляє (І. Франко);

Як півень закричить бувало, вартовий, Уздрівши коршака, що в небесах кружляє, – Все птаство злякане в гущавину тікає, Від пискунів-курчат до пишнохвостих пав (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

// перен., розм. Горда, пихата людина.

– Мої листи, діду, троє пар очей не вчитають, – відказав Кривоніс, байдуже пихкаючи люлькою. – Яка пава! – сказав жовнір, наприндившись .. – Покажи паспорт! (П. Панч);

// перен., розм. Жінка з гордовитою поставою і плавною ходою.

Хутко підвелась [Ніна] і пішла до дзеркала. Вона стежила в нім за своєю ходою, бачила себе таку, як щодня оці два останні роки. Пава. Пишна, фарбиста, красива пава, сповнена приваби (Олесь Досвітній);

– Але ж які там дівчата! Бачив би ти їх, Романе... – Телефоніст солодко заплющився, покрутив головою. – Пави! (О. Гончар).

2. Самка павича (у 2 знач.).

За високою скелею плавали пишні лебеді; по зеленому, рівнесенько стриженому дерні похожали [походжали] пави та павичі (І. Нечуй-Левицький);

Павич пір'я розпустив, ходить коло пави (В. Сосюра);

* У порівн. Глянула наша Одарка Степанівна. Голову отак підвела і попід самісінькою аркою павою попливла-попливла (С. Журахович).

3. діал. Пір'їна павича (у 2 знач.) як оздоба.

Недавно купив я своєму Петрусеві .. вишиваний киптарик, писану дзьобенку, крисаньку з павами (Л. Мартович).

◇ (1) Ні па́ва [й] ні ґа́ва (ні воро́на) – який нічим не виділяється; посередній, ніякий (про людину).

– Вона ні пава й ні ґава, ні до села й ні до міста, ні до ліса й ні до біса, то хай тепер сама спробує покалантирити на цьому світі (Є. Гуцало);

Наш герой – такий собі сіруватий тип “середньої людини”, про яку можна передусім сказати, що вона – ні се ні те, ні пава ні ворона в моральному розумінні (із журн.);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) па́ва:

а) у яскравому, барвистому або багатому вбранні.

Кричить і собі ж червоний від біганини, рослий .. та як пава вбраний парубок (І. Франко);

Багато живе Станіслав Кропивницький. Людмила вичепурена, вся в шовках як пава (С. Чорнобривець);

– Вирядив [чоловік] дівку як паву, син гоголем ходить, жінка у хустці такій, що всі баби очі рвуть од заздрощів, а в самого чоботи з рипом (А. Дімаров);

б) з надмірним почуттям власної гідності; гордовито, поважно.

Походжає як пава (прислів'я);

// гордий, поважний.

– Хведора йшла до церкви. Найменшого несла на руках. Виступала попереду, огрядна, червонощока, як пава (А. Дімаров).