пак
ПАК¹, рідко ПА́КИ́, част., розм.
1. підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть.
Давно пак діялось? А серце сном нечулим, Мов павутиною, устиг час оплести... (М. Старицький);
– А то – дивись пак: хотів мене зв'язати! (Панас Мирний);
// Уживається після вказівних і відносних займенників та прислівників займенникового походження, щоб підкреслити, ствердити що-небудь.
– Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... “Оце пак лихо! Глянь... коли ж воно і як?” (Л. Глібов);
Кардинали, Як гадюки, в'ються Круг тіари. Та нищечком, Мов коти, гризуться За мишеня... Та й як паки? Однієї шкури Така сила... а м'ясива!.. (Т. Шевченко);
Якби пак у мене такий язик та така вдача, як у Солов'їхи, я б дала собі ради (І. Нечуй-Левицький);
[Хорошунка:] Чи то пак не ваше порося ходило по майдані? (С. Васильченко).
2. пит.-підсил. Уживається в розмові, розповіді, щоб пригадати забуте, звичайно відоме співрозмовникові, або нагадати щось.
– Про що пак ми були розговорились? – спитав о. Хведор. – Про якогось Серединського, про панича (І. Нечуй-Левицький);
– Як бачите, юначе, поміщик Галаган не марнує часу. Поки ви з мужиками взуєте його в постоли (чи як пак там у того Коцюбинського?) та в плечі випхаєте з маєтку, уже й нову спеціальність набуду (А. Головко).
3. пит.-підсил. У сполученні з дієсловом виражає непевність, вагання.
– Чи солила галушки? – пита мати. Галя задумалася, чи солила пак, чи ні? (Панас Мирний);
– Чи Семену пак буде годів з двадцять? (Д. Мордовець).
4. Разом з іншими частками уживається в значенні прислівників: однак, адже, проте, справді, звичайно, навпаки і т. ін.
– Та чи є пак та сама душа? Як на вашу думку, пані? (Дніпрова Чайка);
[Парвус:] А нащо ти склика́в у себе збори, не бувши християнином? Невже ж пак, щоб догодити жінці? (Леся Українка);
– А хіба ж я один возитиму тудою снопи? Адже ж і ти возиш. Чом би пак і тобі не розкопати, – сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький);
– Нехай Маруся прийде, то й витопить і страву зварить, а то ще по холоді ходитиму, та пак і топлива нема доброго... (Грицько Григоренко).
5. Уживається в значенні вставних слів: можливо, мабуть, імовірно, правда і т. ін.
– Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! – Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (С. Руданський);
А що, пак, річка тут глибока? (Л. Глібов).
Ще б [пак] не... див. ще.
◇ Де ж (вже) пак див. де²;
Де [ж] таки́ (пак, це, се, то, таке́) ви́дано див. ви́даний²;
Куди́ ж пак див. куди́;
Так куди́ [ж пак] див. так;
(1) Чи [то] пак:
а) уживається для вираження уточнення або виправлення сказаного; точніше.
[Річард:] Простіть, панове... час мені до школи... Чи пак до церкви... Я піду... прощавайте (Леся Українка);
Та от – до старості дійшов, Чи то пак... до її порогу... (М. Рильський);
б) уживається для іронічного або в'їдливого уточнення; тобто.
Порфир вишурхнув з-під руки Боцмана – чи то пак – Бориса Савовича – вихователя, і, мов очманілий, кинувся до вікна (О. Гончар);
(2) Ще (іще́) б пак:
а) уживається для підтвердження чого-небудь; звичайно.
Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! (В. Козаченко);
– Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник);
Щоб холодно не було, накрилися [п'яні велотуристи] своїми велосипедами. Невдовзі один каже: – Щось мені холодно. – Ще б пак, – одказує другий, – у тебе ж на задньому колесі трьох спиць немає (Укр. анекдот);
[2-й з прохачів:] Якби ж то визволить [з темниці]! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би на порох! [3-й з прохачів:] Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи! (Леся Українка);
б) (із запереч.) не підлягає сумніву; інакше й бути не може, так, авжеж.
– Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? – спитала в Тодозі Гризельда. – Атож! Ще б пак не вміла, – сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький);
– Мені однаково, – промовила Жабі. – Ще б пак не однаково, – іронічно, але ласкаво промовив Михайло. – Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній).
ПАК², у, ч.
Багаторічний дрейфувальний морський лід, який створює міцні льодові поля в полярних басейнах.
Товщина льодового поля паку може дорівнювати 3–5 м (з наук. літ.).
ПАК³, а, ч., зах.
Пакунок.
У кімнату занесли невеликий пак.
Значення в інших словниках
- пак — пак 1 частка незмінювана словникова одиниця рідко пак 2 іменник чоловічого роду багаторічний лід пак 3 іменник чоловічого роду пакунок діал. Орфографічний словник української мови
- пак — див. згоджуватися Словник синонімів Вусика
- пак — I рідко паки, част., розм. 1》 підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть. || Уживається після вказівних і відносних займ. та присл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пак — (англ. pack, букв. – купа, маса) багаторічна дрейфуюча морська крига, що утворюється в полярних басейнах. Словник іншомовних слів Мельничука
- пак — де ж (вже) пак, ірон. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Он куди наше добро іде! Де ж пак: кріпаків обібрали, гроші .. повернули на довги (борги) (Панас Мирний); Знову невдоволення ворухнулось у серці .. Фразеологічний словник української мови
- пак — МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм. Словник синонімів української мови
- пак — ПАК¹, рідко ПА́КИ́, част., розм. 1. підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть. Давно пак діялось? А серце сном нечулим, Мов павутиною, устиг час оплести… (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах
- пак — Пак Частица, вставляемая въ рѣчь въ значеніи отчасти подобномъ русскому «бишь». Як пак його звуть? А де ж Ганна, Катерино? Я пак і байдуже. Шевч. 117. Я пак і забув те зробити, що ви мені казали. Кобел. у. Оттак пак! Іще що вигадай! Ком. II. 3. Словник української мови Грінченка