пак

ПАК¹, рідко ПА́КИ́, част., розм.

1. підсил. Уживається для збільшення експресивності висловлення, підкреслюючи значення того слова, після якого стоїть.

Давно пак діялось? А серце сном нечулим, Мов павутиною, устиг час оплести... (М. Старицький);

– А то – дивись пак: хотів мене зв'язати! (Панас Мирний);

// Уживається після вказівних і відносних займенників та прислівників займенникового походження, щоб підкреслити, ствердити що-небудь.

– Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... “Оце пак лихо! Глянь... коли ж воно і як?” (Л. Глібов);

Кардинали, Як гадюки, в'ються Круг тіари. Та нищечком, Мов коти, гризуться За мишеня... Та й як паки? Однієї шкури Така сила... а м'ясива!.. (Т. Шевченко);

Якби пак у мене такий язик та така вдача, як у Солов'їхи, я б дала собі ради (І. Нечуй-Левицький);

[Хорошунка:] Чи то пак не ваше порося ходило по майдані? (С. Васильченко).

2. пит.-підсил. Уживається в розмові, розповіді, щоб пригадати забуте, звичайно відоме співрозмовникові, або нагадати щось.

– Про що пак ми були розговорились? – спитав о. Хведор. – Про якогось Серединського, про панича (І. Нечуй-Левицький);

– Як бачите, юначе, поміщик Галаган не марнує часу. Поки ви з мужиками взуєте його в постоли (чи як пак там у того Коцюбинського?) та в плечі випхаєте з маєтку, уже й нову спеціальність набуду (А. Головко).

3. пит.-підсил. У сполученні з дієсловом виражає непевність, вагання.

– Чи солила галушки? – пита мати. Галя задумалася, чи солила пак, чи ні? (Панас Мирний);

– Чи Семену пак буде годів з двадцять? (Д. Мордовець).

4. Разом з іншими частками уживається в значенні прислівників: однак, адже, проте, справді, звичайно, навпаки і т. ін.

– Та чи є пак та сама душа? Як на вашу думку, пані? (Дніпрова Чайка);

[Парвус:] А нащо ти склика́в у себе збори, не бувши християнином? Невже ж пак, щоб догодити жінці? (Леся Українка);

– А хіба ж я один возитиму тудою снопи? Адже ж і ти возиш. Чом би пак і тобі не розкопати, – сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький);

– Нехай Маруся прийде, то й витопить і страву зварить, а то ще по холоді ходитиму, та пак і топлива нема доброго... (Грицько Григоренко).

5. Уживається в значенні вставних слів: можливо, мабуть, імовірно, правда і т. ін.

– Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! – Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (С. Руданський);

А що, пак, річка тут глибока? (Л. Глібов).

Ще б [пак] не... див. ще.

◇ Де ж (вже) пак див. де²;

Де [ж] таки́ (пак, це, се, то, таке́) ви́дано див. ви́даний²;

Куди́ ж пак див. куди́;

Так куди́ [ж пак] див. так;

(1) Чи [то] пак:

а) уживається для вираження уточнення або виправлення сказаного; точніше.

[Річард:] Простіть, панове... час мені до школи... Чи пак до церкви... Я піду... прощавайте (Леся Українка);

Та от – до старості дійшов, Чи то пак... до її порогу... (М. Рильський);

б) уживається для іронічного або в'їдливого уточнення; тобто.

Порфир вишурхнув з-під руки Боцмана – чи то пак – Бориса Савовича – вихователя, і, мов очманілий, кинувся до вікна (О. Гончар);

(2) Ще (іще́) б пак:

а) уживається для підтвердження чого-небудь; звичайно.

Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! (В. Козаченко);

– Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник);

Щоб холодно не було, накрилися [п'яні велотуристи] своїми велосипедами. Невдовзі один каже: – Щось мені холодно. – Ще б пак, – одказує другий, – у тебе ж на задньому колесі трьох спиць немає (Укр. анекдот);

[2-й з прохачів:] Якби ж то визволить [з темниці]! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би на порох! [3-й з прохачів:] Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи! (Леся Українка);

б) (із запереч.) не підлягає сумніву; інакше й бути не може, так, авжеж.

– Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? – спитала в Тодозі Гризельда. – Атож! Ще б пак не вміла, – сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький);

– Мені однаково, – промовила Жабі. – Ще б пак не однаково, – іронічно, але ласкаво промовив Михайло. – Вам зовсім не потрібно сушити собі голови, бо про все турбуватиметься Люся (Олесь Досвітній).

ПАК², у, ч.

Багаторічний дрейфувальний морський лід, який створює міцні льодові поля в полярних басейнах.

Товщина льодового поля паку може дорівнювати 3–5 м (з наук. літ.).

ПАК³, а, ч., зах.

Пакунок.

У кімнату занесли невеликий пак.