пака
ПА́КА, и, ж.
1. Велика кількість зв'язаних, скріплених мотузкою однорідних предметів.
Сидорчук і ще кілька бійців почали швидко виносити з дверей великі паки паперів і скидати їх у кузов (Ю. Бедзик);
Дівчина не полінувалася і розв'язала паку книг (Ю. Мартич);
Сіно краще зберігати в паках, кормову солому подрібненою (з наук.-попул. літ.).
2. Ряд, сукупність складених один на одний предметів; стос.
– Оту паку боргових документів візьми й перевір (О. Полторацький);
– У них знайдено цілі паки порожніх медичних грілок (В. Кучер);
Якщо зокола – рай, то тут – прояви Вмирання, муки й розпачу людей, Що мук своїх самі не відчувають, Куняючи [в поїзді] над паками речей (М. Бажан).
3. спец. Великий тюк товару.
Пака тютюну; Пака бавовни.
4. діал., зах. Скриня.
Нічого путящого: полотно та паки вовни (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- пака — Па́ка: — великий тюк [51] — скриня [I] — ящик [17] Словник з творів Івана Франка
- пака — па́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пака — Па́ка. Ящик, коробка. -Дай тобі Боже здоровля, Самсонюк, що остеріг! — подумав Грінка на борзі та й одним духом став коло паки, другим гепнув ся на землю, а третім уже був за пакою - під ліжком!.. (Галій, 30) // пол. paka — ящик, коробка. Українська літературна мова на Буковині
- пака — Жмут, пачка; (тютюну) папуша, (товарів) сов. тюк. Словник синонімів Караванського
- пака — -и, ж. 1》 Велика кількість зв'язаних, скріплених мотузкою однорідних предметів. 2》 Ряд, сукупність складених один на одний предметів; стос. 3》 спец. Великий тюк товару. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пака — па́ка 1. ящик, коробка (м, ср, ст) 2. товариство, компанія (ст): Я грав в три карти. Грав Кулюс і грав Американ. Деколи грав Цєпа. Ми всі були одна пака. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пака — ПА́КА (велика кількість складених або зв'язаних однорідних предметів); ПА́ЧКА (менших розмірів); ТЮК, БУНТ (щільно упакованих); СТІС (СТОС), СТОПА́ розм. (складених вертикально); КУ́ПА (перев. Словник синонімів української мови
- пака — Па́ка, -ки, -ці; па́ки, пак Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пака — ПА́КА, и, ж. 1. Велика кількість зв’язаних, скріплених мотузкою однорідних предметів. Сидорчук і ще кілька бійців почали швидко виносити з дверей великі паки паперів і скидати їх у кузов (Ю. Бедзик, Полки.. Словник української мови в 11 томах