пакілля
ПА́КІЛЛЯ, я, с.
Збірн. до па́кіл.
Потяглося рядами пакілля з колючим дротом (О. Гончар);
Карпова Марійка у своїм обійсті вішає на пакілля глечики з-під молока (В. Земляк);
* У порівн. Сколінені мужі і ниці пахолки німотні руки перед себе рвуть, І неба молять, дощу зовуть, окляклі круг багаття, ніби пакілля (В. Стус);
* Образно. * У порівн. Ярослав уперто відвертався од нього, злий на весь світ, тоді Коснятин проговорив князеві в бік, простромлюючи крізь пакілля носа і просовуючи свої пшеничні вуса (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пакілля — па́кілля іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- пакілля — -я, с., діал. Збірн. до пакіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пакілля — Па́кілля, -лля, -ллю, -ллям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пакілля — ПА́КІЛЛЯ, я, с., діал. Збірн. до па́кіл. Потяглося рядами пакілля з колючим дротом (Гончар, II, 1959, 178); Карпова Марійка у своїм обійсті вішає на пакілля глечики з-під молока (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 271). Словник української мови в 11 томах
- пакілля — Пакілля, -ля с. соб. Колья. Німота поморилась після дороги, поприпиняла до пакілля коней і лягла спать. Драг. 422. Словник української мови Грінченка