1. Словник української мови у 20 томах

пакілець

ПА́КІЛЕЦЬ, льця, ч.

Зменш. до па́кіл.

Невеличкий клапоть землі, розбитий пакільцями на грядки, занумерований, обставлений дерев'яними дощечками (Д. Бедзик);

Почувся грюкіт – вибивали нижній пакілець, що тримав одну половину воріт (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пакілець — па́кілець іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. пакілець — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. пакілець — -льця, ч., діал. Зменш. до пакіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пакілець — ПА́КІЛЕЦЬ, льця, ч., діал. Зменш. до па́кіл. Невеличкий клапоть землі, розбитий пакільцями на грядки, занумерований, обставлений дерев’яними дощечками (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 132); Почувся грюкіт — вибивали нижній пакілець, що тримав одну половину воріт (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 306). Словник української мови в 11 томах