пакілець
ПА́КІЛЕЦЬ, льця, ч., діал. Зменш. до па́кіл.
Невеличкий клапоть землі, розбитий пакільцями на грядки, занумерований, обставлений дерев’яними дощечками (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 132);
Почувся грюкіт — вибивали нижній пакілець, що тримав одну половину воріт (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 306).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пакілець — па́кілець іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- пакілець — див. палиця Словник синонімів Вусика
- пакілець — -льця, ч., діал. Зменш. до пакіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пакілець — ПА́КІЛЕЦЬ, льця, ч. Зменш. до па́кіл. Невеличкий клапоть землі, розбитий пакільцями на грядки, занумерований, обставлений дерев'яними дощечками (Д. Бедзик); Почувся грюкіт – вибивали нижній пакілець, що тримав одну половину воріт (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах