1. Словник української мови у 20 томах

паланка

ПАЛА́НКА, и, ж., іст.

1. На Запорізькій Січі у XVIII ст. – невелике укріплення, обнесене частоколом.

Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам'ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький (П. Панч);

* Образно. Коли куделить паутиння, В зеленій ямці і на корчах, Паланка димарів убранням синім Кладе на простір весь похмурую печать (М. Хвильовий).

2. Адміністративний округ у запорожців.

Вся територія Запорожжя [у XVIII ст.] ділилась на так звані паланки (чотири північні і чотири південні) (з наук. літ.);

Іду в паланку – і дивуюсь дивом: Козачка шлик насунула на брови І скакуном летючим довгогривим У поле боклаг мчить важкий дубовий (П. Куліш);

– По дорозі заверну додому в Новосельці, підберу надійних людей і пошлю по слободах Самарської та Кальміуської паланок вербувати запорожців (С. Добровольський).

3. Полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців.

– Ходімо у паланку до військового судді – нехай він нас розсудить (О. Стороженко);

– Ну, показуй мені першу паланку, – промовив кошовий отаман (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паланка — пала́нка іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. паланка — -и, ж., іст. 1》 На Запорізькій Січі у 18 ст. – невелике укріплення, обнесене частоколом. 2》 Адміністративний округ у запорожців, центральне управління певної частини запорізьких вольностей. 3》 Полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паланка — Адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького (1734-1775); напередодні ліквідації Нової Січі налічувалося 8 п., очолюваних полковником Універсальний словник-енциклопедія
  4. паланка — УКРІ́ПЛЕННЯ (оборонна споруда), ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ФОРТ, БАСТІО́Н (старовинна бойова споруда на розі фортечного муру); ПАЛА́НКА (невелике укріплення, обнесене частоколом, у Запорізькій Січі). Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я. Словник синонімів української мови
  5. паланка — ПАЛА́НКА, и, ж., заст. 1. На Запорізькій Січі у XVIII ст. — невелике укріплення, обнесене частоколом. Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам’ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький (Панч, Гомон. Україна, 1954, 218). Словник української мови в 11 томах
  6. паланка — 1. Невелике укріплення запорожців, яке оточувалося частоколом. 2. Укріплена резиденція полковника та його канцелярії в Україні XVII–XVIII ст. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. паланка — Паланка, -ки ж. 1) Небольшое укрѣпленіе, обнесенное частоколомъ. Рудч. ЧП. 252. Пот. III. 15. 2) У запорожцевъ: полковое укрѣпленіе, мѣсто пребыванія полковника съ другими должностными лицами полка, а также и округъ полковой. Рудч. ЧП. 252. Словник української мови Грінченка