паланка

пала́нка

-и, ж., іст.

1》 На Запорізькій Січі у 18 ст. – невелике укріплення, обнесене частоколом.

2》 Адміністративний округ у запорожців, центральне управління певної частини запорізьких вольностей.

3》 Полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паланка — пала́нка іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. паланка — ПАЛА́НКА, и, ж., іст. 1. На Запорізькій Січі у XVIII ст. – невелике укріплення, обнесене частоколом. Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам'ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький (П. Панч); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. паланка — Адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького (1734-1775); напередодні ліквідації Нової Січі налічувалося 8 п., очолюваних полковником Універсальний словник-енциклопедія
  4. паланка — УКРІ́ПЛЕННЯ (оборонна споруда), ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ФОРТ, БАСТІО́Н (старовинна бойова споруда на розі фортечного муру); ПАЛА́НКА (невелике укріплення, обнесене частоколом, у Запорізькій Січі). Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я. Словник синонімів української мови
  5. паланка — ПАЛА́НКА, и, ж., заст. 1. На Запорізькій Січі у XVIII ст. — невелике укріплення, обнесене частоколом. Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам’ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький (Панч, Гомон. Україна, 1954, 218). Словник української мови в 11 томах
  6. паланка — 1. Невелике укріплення запорожців, яке оточувалося частоколом. 2. Укріплена резиденція полковника та його канцелярії в Україні XVII–XVIII ст. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. паланка — Паланка, -ки ж. 1) Небольшое укрѣпленіе, обнесенное частоколомъ. Рудч. ЧП. 252. Пот. III. 15. 2) У запорожцевъ: полковое укрѣпленіе, мѣсто пребыванія полковника съ другими должностными лицами полка, а также и округъ полковой. Рудч. ЧП. 252. Словник української мови Грінченка