паланка

ПАЛА́НКА, и, ж., заст.

1. На Запорізькій Січі у XVIII ст. — невелике укріплення, обнесене частоколом.

Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам’ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький (Панч, Гомон. Україна, 1954, 218).

2. Адміністративний округ у запорожців.

Вся територія Запорожжя [у XVIII ст.] ділилась на так звані паланки (чотири північні і чотири південні) (Іст. УРСР, І, 1953, 341);

— По дорозі заверну додому в Новосельці, підберу надійних людей і пошлю по слободах Самарської та Кальміуської паланок вербувати запорожців (Добр., Очак. розмир, 1965, 18).

3. Полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців.

— Ходімо у паланку до військового судді — нехай він нас розсудить (Стор., І, 1957, 39);

— Ну, показуй мені першу паланку, — промовив кошовий отаман (Вишня, І, 1956, 328).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паланка — пала́нка іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. паланка — -и, ж., іст. 1》 На Запорізькій Січі у 18 ст. – невелике укріплення, обнесене частоколом. 2》 Адміністративний округ у запорожців, центральне управління певної частини запорізьких вольностей. 3》 Полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паланка — ПАЛА́НКА, и, ж., іст. 1. На Запорізькій Січі у XVIII ст. – невелике укріплення, обнесене частоколом. Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам'ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький (П. Панч); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. паланка — Адміністративно-територіальна одиниця Вольностей Війська Запорозького (1734-1775); напередодні ліквідації Нової Січі налічувалося 8 п., очолюваних полковником Універсальний словник-енциклопедія
  5. паланка — УКРІ́ПЛЕННЯ (оборонна споруда), ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ФОРТ, БАСТІО́Н (старовинна бойова споруда на розі фортечного муру); ПАЛА́НКА (невелике укріплення, обнесене частоколом, у Запорізькій Січі). Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я. Словник синонімів української мови
  6. паланка — 1. Невелике укріплення запорожців, яке оточувалося частоколом. 2. Укріплена резиденція полковника та його канцелярії в Україні XVII–XVIII ст. Архітектура і монументальне мистецтво
  7. паланка — Паланка, -ки ж. 1) Небольшое укрѣпленіе, обнесенное частоколомъ. Рудч. ЧП. 252. Пот. III. 15. 2) У запорожцевъ: полковое укрѣпленіе, мѣсто пребыванія полковника съ другими должностными лицами полка, а также и округъ полковой. Рудч. ЧП. 252. Словник української мови Грінченка