палас

ПАЛА́С¹, а, ч.

1. Священне дерево.

Говориться [у вірші] про те, як птах, що ніс із неба на землю божественний “somâ” (вогонь), загубив пір'їну. Впавши на землю, та пір'їна перетворилася на дерево палас (О. Воропай).

2. Гілка священного дерева.

У стародавній Індії жрець, щоб добути молоко для жертвоприносу в часи новолуння [молодика] збирає бувало щонайменше шість корів, яких ще ссуть телята, й гілкою паласа вперше відлучає телят від матерів (О. Воропай).

ПАЛА́С², а, ч.

Різновид безворсового килимового покриття.

Міліціонер присунув стільця ближче до дверей, щоб не забруднити палас, і присів, витримуючи паузу (Г. Усач);

Той [Махмуд-бей] притис папір спочатку до лоба, потім до грудей і поклав перед собою на паласі, щоб усі бачили (П. Колесник).