1. Словник української мови у 20 томах

палений

ПА́ЛЕ́НИЙ, а, е.

1. тільки па́лений. Дієпр. пас. до пали́ти¹.

Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (А. Малишко);

Ра-Менеїс будувала собі піраміду в пустині, – Більше лягло там людей, ніж каміння, паленого сонцем (Леся Українка);

Бреде [Гуменний], змучений, палений спрагою (О. Гончар);

Він усе ще важко дихав, палений гарячкою і сердитістю на всіх людей (І. Франко);

// па́лено, безос. пред.

Ой синочку, порадничку, Ой де ж ти був, мій зрадничку, Як в бік мене улучено, .. І топтано, і палено (О. Олесь);

Палено і орано Землю – рідну сторону, Та земля лишилась молода (О. Ющенко);

При кінці листопада сильно вже зимно, а в моїй [моєму] класі не палено (Уляна Кравченко).

2. у знач. прикм. Який горів (у 1 знач.); горілий.

З димарів хат, що курилися, в повітрі пахло паленим деревом (С. Чорнобривець);

Гострий запах паленої сірки ще не вивітрився, він свердлив у носі і сльозив очі (С. Голованівський);

// у знач. ім. па́лене, ного, с. Те, що виділяє запах згару.

Ранок був темний-димний і туманний. Страшно пахло горілим і паленим (Ю. Смолич).

3. у знач. прикм. Підданий обпалюванню, прожарюванню з метою одержання певних якостей.

Вилиті з паленого сахару [цукру] два герби, дворянський і земський, красувалися зверху (Панас Мирний);

Була та яма метрів два завдовжки, метра півтора завширшки і обкладена всередині паленою цеглою (Є. Кравченко);

Щоб люлька була чорна, до пластмаси домішувалася палена гума, для цього віддиралося від галоші шматок гуми, палилося її, а кіптяву збиралося на шкло (І. Багряний).

4. у знач. прикм. Дуже гарячий.

Ніяке дерево не витримує в цім безводнім солончаковім краю, на палених вітрах, і тільки вона, жилава акація .. веселить людський зір по присиваських убогих селах (О. Гончар);

// перен. Який розгнівався, розсердився.

Хівря, запримітивши, що Грицько палений, мерщій висунула борщ з печі і постановила коло його (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палений — па́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. палений — Пале́ний. Смажений (про каву). Юліана Майнля мішанки палених кав, для знатоків найліпші (Б., 1904, рекл.) // пол. palić — 1) палити, спалювати, 2) топити, нагрівати, 3) палити (цигарки), 4) смажити (каву і подібн.), palona kawa — смажена кава (кавові зернята). Українська літературна мова на Буковині
  3. палений — див. запальний Словник синонімів Вусика
  4. палений — [палеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. палений — -а, -е. 1》 тільки палений. Дієприкм. пас. мин. ч. до палити I. || палено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який горів (у 1 знач.); горілий. || у знач. ім. палене, -ного, с. Те, що виділяє запах згару. 3》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. палений — А, -е. 1. Крадений. Палений телефон. 2. Підроблений. Канючитимуть, щоб ви придбали у них дещо — «палені» компакт-диски... (ПіК). 3. Непевний, небезпечний. Палений коньяк. Словник сучасного українського сленгу
  7. палений — (-а, -е) 1. крим. Те, що крадене, але виявлене і потрапило під нагляд. Скільки ти за неї хочеш? — Двадцять штук! — Палена? — Ні, звичайно... — Чому так дешево? (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 416. 2. мол. Саморобний, кустарного виробництва. Словник жарґонної лексики української мови
  8. палений — ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНА рідко, ПА́ЛЯТИНА розм., СМА́ЛЯТИНА розм., ГА́РИВО діал. Гаром звідкись потягло — чи не пожежа (О. Словник синонімів української мови
  9. палений — Па́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. палений — ПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. тільки па́лений. Дієпр. пас. мин. ч. до пали́ти¹. Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (Мал., Книга.. Словник української мови в 11 томах
  11. палений — Палений, -а, -е 1) Жженый, горѣлый, сожженный. Через тиждень і не пізнаєш паленого степу, — як рута зеленіє. Греб. 401. 2) Вспыльчивый; гнѣвный. Запримітивши, що Грицько палений, мерщі висунула борщ з печі і постановила коло його. Мир. Пов. І. 160. Словник української мови Грінченка