1. Словник синонімів української мови

палений

ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНА рідко, ПА́ЛЯТИНА розм., СМА́ЛЯТИНА розм., ГА́РИВО діал. Гаром звідкись потягло — чи не пожежа (О. Гончар); Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (А. Малишко); Вже майже біля шкільного городу рилися в землі екскаватори.., чаділи їдким перегаром (Ю. Збанацький); Гостро пахло горілим, чад ще тримався в повітрі (А. Дімаров); Завжди пахло (в хаті) димом і чимсь паленим (С. Чорнобривець); Ліс став червоний, неначе пекло; згарятина та смалятина забивала дух (І. Нечуй-Левицький); Загриміло знову на заході, й повіяло не дощовою свіжістю, а гаривом спустошливої війни (В. Логвиненко).

ГАРЯ́ЧИЙ (який має високу температуру; сильно нагрітий), РОЗПЕ́ЧЕНИЙ, РОЗЖА́РЕНИЙ, ЖАГУ́ЧИЙ, ПА́ЛЕ́НИЙ, ВОГНЕ́ННИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ розм., ОГНЕ́ННИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм. До гарячого каменю та ще й вогонь прикладе (прислів'я); Розпечене повітря пашіло жаром (М. Коцюбинський); Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече, що на розжарений пісок не можна ступнути босою ногою (А. Хижняк); Я стояв мовчазний коло печі, гартував жагучу білу сталь (М. Рудь); Ніяке дерево не витримує в цім безводнім солончаковім краю, на палених вітрах (О. Гончар); Подушка була гаряча, як полум'я, і немилосердно палила й без того вогненні Костеві щоки (О. Донченко); Навіть коли ти (Сонце) палиш — охоче вливаю в себе вогняний напій (М. Коцюбинський); Конвульсійно ковтаю ту вогнисту картоплю, обпікаюсь і не можу наїстися (Ю. Збанацький).

ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Гуцало); З димарів хат, що курилися, в повітрі пахло паленим деревом (С. Чорнобривець); Нема села. Одні уламки чорних-чорних, обгорілих стін стирчать на березі (Я. Баш); Група людей.. розтягувала згарище, вибирала серед обпалених балок ціліші (Д. Бедзик); Підгорілі крокви затріщали (Б. Грінченко); — Підходжу до електропечі, дивлюся, склепіння підпалене (В. Собко); Вихоплює (наймичка) рогачем пригорілу зверху картоплю (М. Стельмах); Вона почула не тільки дим, а й сморід від припаленої ганчірки (О. Донченко); Тонке гілля обгоріло й осипалось, залишився тільки стовбур і товсті обвуглені гілки (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палений — па́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. палений — Пале́ний. Смажений (про каву). Юліана Майнля мішанки палених кав, для знатоків найліпші (Б., 1904, рекл.) // пол. palić — 1) палити, спалювати, 2) топити, нагрівати, 3) палити (цигарки), 4) смажити (каву і подібн.), palona kawa — смажена кава (кавові зернята). Українська літературна мова на Буковині
  3. палений — див. запальний Словник синонімів Вусика
  4. палений — [палеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. палений — -а, -е. 1》 тільки палений. Дієприкм. пас. мин. ч. до палити I. || палено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який горів (у 1 знач.); горілий. || у знач. ім. палене, -ного, с. Те, що виділяє запах згару. 3》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. палений — ПА́ЛЕ́НИЙ, а, е. 1. тільки па́лений. Дієпр. пас. до пали́ти¹. Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (А. Словник української мови у 20 томах
  7. палений — А, -е. 1. Крадений. Палений телефон. 2. Підроблений. Канючитимуть, щоб ви придбали у них дещо — «палені» компакт-диски... (ПіК). 3. Непевний, небезпечний. Палений коньяк. Словник сучасного українського сленгу
  8. палений — (-а, -е) 1. крим. Те, що крадене, але виявлене і потрапило під нагляд. Скільки ти за неї хочеш? — Двадцять штук! — Палена? — Ні, звичайно... — Чому так дешево? (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 416. 2. мол. Саморобний, кустарного виробництва. Словник жарґонної лексики української мови
  9. палений — Па́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. палений — ПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. тільки па́лений. Дієпр. пас. мин. ч. до пали́ти¹. Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (Мал., Книга.. Словник української мови в 11 томах
  11. палений — Палений, -а, -е 1) Жженый, горѣлый, сожженный. Через тиждень і не пізнаєш паленого степу, — як рута зеленіє. Греб. 401. 2) Вспыльчивый; гнѣвный. Запримітивши, що Грицько палений, мерщі висунула борщ з печі і постановила коло його. Мир. Пов. І. 160. Словник української мови Грінченка