палений

ПА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. тільки па́лений. Дієпр. пас. мин. ч. до пали́ти¹.

Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (Мал., Книга.., 1954, 3);

Ра-Менеїс будувала собі піраміду в пустині, — Більше лягло там людей, ніж каміння, паленого сонцем (Л. Укр., І, 1951, 423);

Бреде [гуменний], змучений, палений спрагою (Гончар, Новели, 1954, 20);

Він усе ще важко дихав, палений гарячкою і сердитістю на всіх людей (Фр., VIII, 1952, 414);

// па́лено, безос. присудк. сл.

Ой синочку, порадничку, Ой де ж ти був, мій зрадничку, Як в бік мене улучено,.. І топтано, і палено (Олесь, Вибр., 1958, 132);

Палено і орано Землю — рідну сторону, Та земля лишилась молода (Ющ., Люди.., 1959, 59);

При кінці листопада сильно вже зимно, а в моїй [моєму] класі не палено (У. Кравч., Вибр., 1958, 324).

2. у знач. прикм. Який горів (у 1 знач.); горілий.

З димарів хат, що курилися, в повітрі пахло паленим деревом (Чорн., Потік.., 1956, 54);

Од хліва тхнуло паленою шерстю (Мур., Бук. повість, 1959, 130);

Гострий запах паленої сірки ще не вивітрився, він свердлив у носі і сльозив очі (Голов., Тополя.., 1965, 5);

// у знач. ім. па́лене, ного, с. Те, що виділяє запах згару.

Ранок був темний-димний і туманний. Страшно пахло горілим і паленим (Смолич, II, 1958, 39).

3. у знач. прикм. Підданий обпалюванню, прожарюванню, звичайно з метою одержання певних якостей.

Вилиті з паленого сахару два герби, дворянський і земський, красувалися зверху (Мирний, III, 1954, 288);

Була та яма метрів два завдовжки, метра півтора завширшки і обкладена всередині паленою цеглою (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 15);

Огей зосереджено міркує, втопивши погляд в голубий порох паленого сланцю (Досв., Вибр., 1959, 273).

Па́лена горі́лка, діал. — те саме, що па́ленка.

Він кликав бурю, щоб була ласкава прийти до нього на ситі страви, на палені горілки, на вечерю святу (Коцюб., II, 1955, 335);

Па́лене вапно́ ( див. вапно́).

4. у знач. прикм. Дуже гарячий.

Ніяке дерево не витримує в цім безводнім солончаковім краю, на палених вітрах, і тільки вона, жилава акація.. веселить людський зір по присиваських убогих селах (Гончар, II, 1959, 278);

// перен. Який розгнівався, розсердився.

Хівря, запримітивши, що Грицько палений, мерщій висунула борщ з печі і постановила коло його (Мирний, III, 1954, 54).