1. Словник української мови у 20 томах

палеоцен

ПАЛЕОЦЕ́Н, у, ч.

Рання епоха палеогену.

Основний продуктивний горизонт Східницького нафтового родовища пов'язаний з ямненськими пісковиками (палеоцен) (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палеоцен — палеоце́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. палеоцен — -у, ч. Рання епоха палеогену. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. палеоцен — палеоце́н, палеоце́нова епо́ха (від палео... і ...цен) рання епоха палеогену. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. палеоцен — Епоха раннього третинного періоду (палеогену); див. геохронологія. Універсальний словник-енциклопедія