палітра
ПАЛІ́ТРА, и, ж.
1. Чотирикутна або овальна дощечка, пластинка, на якій живописець змішує і розтирає фарби.
Вона становить стілець, сідає боком до публіки, одчиняє скриньку, виймав палітру й пензлі, набирає красок і починає малювати на дощечці (Леся Українка);
Вона[Марія] навіть забрала з собою його згарби, що були на палітрі (М. Слабошпицький);
// Сполучення спеціально дібраних художником барв і їх відтінків при виготовленні фарб.
Приладнав [Сава] мольберт. А далі, готуючи палітру, став навчати молодицю, як їй треба стояти та який вираз обличчя йому потрібний (А. Головко);
// перен. Сукупність, сполучення кольорів, характерне для окремої картини, творчості художника і т. ін.
Дуже б хотілося, щоб українські художники сміливіше передавали своєю палітрою всю красу вишневого цвітіння, усі щедрі барви м'якої природи України (з наук. літ.);
Щоб написать портрет твій – яку знайти палітру? (Я. Шпорта);
* Образно. На фіалкову палітру неба спадали вогняні маяки (О. Ільченко);
Степ безмежний – мій краю коханий, Весь душою одкритою ти Розпростерся, простий і нехитрий .. І розкрив у щедроті барвисті палітри. (М. Нагнибіда).
2. яка, чия, перен. Сукупність виражальних засобів у творчості письменника, композитора і т. ін.
Здебільшого в наших фільмах слово існує як елемент діалогу. Це якоюсь мірою збіднює нашу словесну палітру (О. Довженко);
Художня палітра Сосюри свіжа і самобутня (з навч. літ.);
Артист, а не актор, Не шкодував ти фарб розкішної палітри. (М. Рильський);
Збагачує палітру танцю і укрупнений, порівняно з музичним, хореографічний ритмічний малюнок (з наук.-попул. літ.);
Слово “демократ” як лайка – це щось нове, і, безперечно, збагатить нашу й без того необхідну палітру політичних термінів (з публіц. літ.).
3. спец. Різновиди руд.
Такої палітри, як на Інгульці, .. немає на жодному підприємстві Кривбасу. Палітрою називаємо різновиди руд (з наук.-попул. літ.).
4. чого, перен. Різноманіття поглядів, пропозицій тощо.
В Кодексі про працю фокусується складна палітра інтересів як загальнонародних, колективних, так і окремих соціальних груп, прошарків (з публіц. літ.);
Палітра емоцій, почуттів.
Значення в інших словниках
- палітра — палі́тра 1 іменник жіночого роду дощечка, пластинка для розтирання фарби палі́тра 2 іменник жіночого роду сукупність виражальних засобів Орфографічний словник української мови
- палітра — (таця з фарбами) г. палета; (мистецька) П. засоби. Словник синонімів Караванського
- палітра — -и, ж. 1》 Чотирикутна або овальна дощечка, пластинка, на якій живописець змішує і розтирає фарби. || Сполучення спеціально добраних художником барв і їх відтінків при виготовленні фарб. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- палітра — (-и) ж.; мол.; жарт. Півлітрова пляшка горілки. Словник жарґонної лексики української мови
- палітра — палі́тра (франц. palette, від італ. paletta – лопатка) 1. Невелика чотирикутна або овальна дошка з дерева, фарфору, на якій художник змішує фарби під час роботи. 2. Перелік колірних сполучень, властивих живописові того чи іншого художника або картині. 3. Переносно – сукупність засобів у творчості. Словник іншомовних слів Мельничука
- палітра — Пластинка з твердого матеріалу (переважно дерева), служить художникові для розчинення і змішування фарб. Універсальний словник-енциклопедія
- палітра — Палі́тра, -ри; -лі́три, -лі́тр Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- палітра — ПАЛІ́ТРА, и, ж. 1. Чотирикутна або овальна дощечка, пластинка, на якій живописець змішує і розтирає фарби. Вона становить стілець, сідає боком до публіки, одчиняє скриньку, виймав палітру й пензлі, набирає красок і починає малювати на дощечці (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- палітра — Палітра, -ри ж. Палитра. Кв. І. 127. Словник української мови Грінченка