пам'ятка

ПА́М'ЯТКА, и, ж.

1. розм. Предмет, що служить нагадуванням про кого-, що-небудь.

[Йоганна (здіймає намисто з шиї і подає з поклоном Марції):] Прошу, прийми на спомин про гостину. [Марція:] Хоч я й не дуже в сих речах кохаюсь, та пам'ятка від любої Йоганни, хоч би яка, для мене завжди мила! (Леся Українка);

– Не викидай, Хомо, – запротестували товариші. – Халяви кинь, а рушник залиш! Хаєцький постояв якусь мить вагаючись і нарешті послухався ради. Згорнув свою барвисту пам'ятку, поклав до кишені (О. Гончар);

// Те, що лишилось як наслідок чогось.

Стара наче здуріла: чим стріну, як будуть од вінця їхать .. Бігала по селу, змокла.., поки не випрохала десь паляниці .. А тепер маєш – бухикай .. Весільну пам'ятку маєш, Маласю (М. Коцюбинський);

Загоїлася рука, лишилася Сенькові пам'ятка: кривий палець на правій руці і знаки на долоні в тім місці, де зшивали (С. Ковалів);

// перен. Те, що служить наочним свідоцтвом чиєї-небудь справи, праці і т. ін.

Який виноградник викохав! Добру пам'ятку по собі лишив синок: не сходить у людей його ім'я з уст (І. Волошин).

2. Предмет матеріальної та духовної культури минулого.

Земля ховає від нас найцінніші історичні пам'ятки, і лише наполеглива копітка праця археологів відкриває їх, примушує розповідати про далеке минуле людства (з наук.-попул. літ.);

Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам'ятки, що збереглися в південно-західному краї: древні церкви, замки, первісні вали, могили, городища... (О. Іваненко);

// Твір стародавньої писемності.

У світовій літературі небагато знайдеться літературних пам'яток, що відзначались би таким довголіттям, як “Слово о полку Ігоревім” (з наук. літ.);

// Твір стародавнього музичного мистецтва.

Збираючи пісні, молодий вчений піклувався про якнайкраще збереження пам'яток народної музичної культури (з наук. літ.).

3. Невелика книжка або аркуш з короткими настановами, правилами на якийсь певний випадок, з короткими відомостями про кого-, що-небудь.

У так званій наказній пам'ятці (інструкції), виданій якутським воєводою Головіним, Пояркову наказувалось “итти на Зею и Шилку реку для государева ясашного сбору” (з наук.-попул. літ.);

Пам'ятка туристові.

4. рел.-церк., розм. Поминальна книжечка.

– Не встигнеш звикнути до людей, а їх уже в пам'ятку записуй, на часточку на помин душі – тьху (Ю. Збанацький).

(1) Істори́чна па́м'ятка – залишок минулого, що є об'єктом вивчення історичної науки.

Рештки минулого, за якими його вивчають, називаються історичними джерелами, або історичними пам'ятками (з навч. літ.).