пам'ятник
ПА́М'ЯТНИК, а, ч.
1. кому, чому, розм. чий. Архітектурна або скульптурна споруда в пам'ять чи на честь кого-, чого-небудь.
Вони повернули на гору до пам'ятника князя Володимира, де ввечері гуляло дуже багато людей (І. Нечуй-Левицький);
Дякуючи за честь, яку зробив мені комітет обранням в члени журі для оцінки проектів пам'ятника Т. Г. Шевченкові, повідомляю, що згоджуюсь взяти участь в роботах журі (М. Коцюбинський);
Я іду повз пам'ятник Богдана (В. Сосюра);
* Образно. Скільки гоголівської щедрої соковитості у .. образах “Мертвих душ”. Тут кожна постать – своєрідний узагальнений людський тип, виразний пам'ятник епосі (з наук. літ.);
* У порівн. Молодий солдат.., ніби вражений раптом величезністю перейденого шляху, застиг, як пам'ятник (О. Довженко).
2. Споруда (звичайно кам'яна) на могилі в пам'ять померлого; надгробок.
Кладовище в Мадриді. Пам'ятники переважно з темного каменю, суворого стилю (Леся Українка);
Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам'ятників, на нашому кладовищі не було (О. Довженко).
3. заст. Те саме, що па́м'ятка 2.
Шевченко оглянув київські пам'ятники старовини – Києво-Печерську лавру, Кирилівський монастир, намалював Видубецький монастир (з наук. літ.);
Пам'ятники раннього палеоліту зустрічаються дуже рідко. Тому кожне нове відкриття таких пам'ятників є великою подією в науці (з наук.-попул. літ.).
4. діал. Мемуари.
Від'їжджаючи, прислав [пан Супрун] мені свій пам'ятник: двадцять аркушів, дрібно записаних (Уляна Кравченко).
Значення в інших словниках
- пам'ятник — Пам'ятни́к: — альбом, спогади [IV] — спогади [46-1,46-2] Словник з творів Івана Франка
- пам'ятник — па́м'ятник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пам'ятник — Монумент, ок. фігура, (у формі стовпа) обеліск, колона, (комплекс пам'ятників) меморіял, (на могилі) НАГРОБОК, ПІРАМІДА; б. з. пам'ятнИк. Словник синонімів Караванського
- пам'ятник — -а, ч. 1》 кому, чому, розм. чий. Скульптурна споруда в пам'ять чи на честь кого-, чого-небудь. 2》 Споруда (звичайно кам'яна) на могилі в пам'ять померлого; надгробок. 3》 діал. Мемуари. 4》 перен. Велика справа, що має історичне значення, створена людиною або групою людей. Пам'ятник культури. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пам'ятник — пам'ятни́к 1. церк. поминальна книга (ст): Треба дати на Сорокауст до церкви наш пам'ятник, най правиться (Авторка)||пом'яник 2. книжечка, у яку приятелі вписують свої побажання (ст): Па́м'ятник – то омана світу, бо найкращий пам'ятни́к – у серці чоловіка (із записів у пам'ятнику́) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пам'ятник — (-а) ч.; муз.; жарт. Застаріла апаратура, яку неможливо продати. Цеацура. Словник жарґонної лексики української мови
- пам'ятник — Художній твір (переважно скульптурний або архітектурно-скульптурний), встановлений на знак шани до особи або для увічнення видатної події, найчастіше у вигляді статуї, скульптурної групи, обеліска, будівлі. Універсальний словник-енциклопедія
- пам'ятник — ПА́М'ЯТНИК (архітектурна чи скульптурна споруда в пам'ять або на честь визначної особи, події); МОНУМЕ́НТ (велична споруда); МЕМОРІА́Л (поховальна або тріумфальна споруда); КОЛО́НА, СТОВП (який формою нагадує стовбур); ОБЕЛІ́СК (чотиригранний). Словник синонімів української мови
- пам'ятник — Скульптурний твір або архітектурна будівля, споруджена на честь видатної особи або події (порівн. монумент). В античному мистецтві мав місце: пам'ятник коммеморативний (лат. — нагадую) встановлений на честь героя або царя, що прославив рідне місто. Архітектура і монументальне мистецтво
- пам'ятник — Пам'ятник, -ка м. Памятникъ. Левиц. Пов. 134. Словник української мови Грінченка