пам'ятний

ПА́М'ЯТНИЙ, а, е.

1. Який добре зберігся в пам'яті, довго пам'ятається.

З дивною яскравістю уявився парубкові пам'ятний джок, обізвалась в ухах мелодія “молдуваняски” (М. Коцюбинський);

Лихо, кажуть, пам'ятне, а я оце думаю, що й добро від доброго чоловіка довго згадується (Д. Мордовець);

Багато часу минуло з того пам'ятного вечора, а ніщо не забувалось (П. Колесник);

// Такий, про якого пам'ятають; знайомий, відомий.

Як мені пам'ятне тут усе. Онде ми ховалися з Галею від бурхливої зливи і верба, немов рідна мати, широкими вітами прикрила нас (О. Гуреїв);

Коли б це був день або навіть вечір, Віктор здав би чемодан до схову і пішов би блукати по пам'ятних з дитинства вулицях (М. Руденко);

// Вартий пам'яті, запам'ятовування; дорогий як пам'ять про кого-, що-небудь.

– Заманувся тому Макарові мій мундир лейбгвардії .. Але самі подумайте, хіба ж можна такую пам'ятну цінність з двору збувати? (Яків Баш);

// Такий, якого не можна забути; незабутній.

Ледве доносяться звуки пісні. Все про нього, все про славного, вічно пам'ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша (Г. Хоткевич);

Чому весь час їй ввижається його усміхнене обличчя, таке миле, хороше, рідне? Невже таким пам'ятним є погляд його вабних очей, що не можна забути? (А. Хижняк).

2. Який служить для запам'ятовування, для зберігання в пам'яті кого-, чого-небудь або для нагадування про когось, щось.

У Моринцях і загалом у селах, які пов'язані з біографією Тараса Григоровича, є чимало так званих пам'ятних дерев (І. Волошин);

Пам'ятний знак;

Пам'ятна табличка.

3. у знач. ім. пам'ятне́, но́го.

Вже давно і батька немає, а мені часом здається, що це він і зараз поруч сидить і розповідає про Кобилицю, ніби й зараз чую тупіт кінських копит на чернівецькій бруківці. І все то таке свіже, таке пам'ятне (з легенди).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пам'ятний — (який використовується для зберігання пам'яті) меморіальний, (про якого довго пам'ятають) незабутній. Словник синонімів Полюги
  2. пам'ятний — па́м'ятний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. пам'ятний — зап., МЕМОРІЯЛЬНИЙ; (- подію) незабутній, вікопомний, р. пам'ятливий. ФР. пам'ятковий <н. дати пам'яткового>. Словник синонімів Караванського
  4. пам'ятний — [памйатнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. пам'ятний — -а, -е. 1》 Який добре зберігся в пам'яті, довго пам'ятається. || Такий, про якого пам'ятають; знайомий, відомий. || Вартий пам'яті, запам'ятовування; дорогий як пам'ять про кого-, що-небудь. || Такий, якого не можна забути; незабутній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пам'ятний — НЕЗАБУ́ТНІЙ (якого не можна забути через його важливість, значущість і т. ін.); ПА́М'ЯТНИЙ, ПАМ'ЯТКО́ВИЙ рідше, ПАМ'ЯТЛИ́ВИЙ розм. (перев. про події, явища, час); ВІКОПО́МНИЙ уроч., ВІКОПАМ'ЯТНИ́Й уроч., ПРОПА́М'ЯТНИЙ книжн., ДОСТОПА́М'ЯТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  7. пам'ятний — Пам'ятний, -а, -е = пам'ятковий. Дав пам'ятного. Ном. № 5821. Словник української мови Грінченка