паняти
ПАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.
1. Поганяти.
– Буду годувати [коника], то він великий .. виросте, я тоді запряжу його та ну-у-у паняти! (Панас Мирний);
– Наші стріляють! Паняй до колодязя! – Василько затарабанив голими п'ятами по мокрих боках коня (П. Панч).
2. Рушати; прямувати.
– Туди нема тепер дороги, хлопче. З Невою кепські жарти. Так що паняй назад і жди моста, соколику (Василь Шевчук);
– А ти чого тут розсівся? Ану паняй з моєї галяви. Геть! (А. Крижанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паняти — паня́ти дієслово недоконаного виду поганяти; прямувати розм. Орфографічний словник української мови
- паняти — -яю, -яєш, недок., розм. 1》 Поганяти. 2》 Рушати; прямувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паняти — ПРЯМУВА́ТИ (іти, їхати в певному напрямку, перев. прямо), ПРОСТУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВЕРСТА́ТИ із сл. шлях, дорогу, путь, ПРОХО́ДИТИ, ПРА́ВИТИ також із сл. шлях, дорогу, путь, ПРА́ВИТИСЯ розм., ПРАВУВА́ТИ розм., ПРЯМЦЮВА́ТИ розм., ПРОШКУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- паняти — ПАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Поганяти. — Буду годувати [коника], то він великий.. виросте, я тоді запряжу його та ну-у-у паняти! (Мирний, І, 1954, 168); — Наші стріляють! Паняй до колодязя!... Словник української мови в 11 томах
- паняти — Паняти, -няю, -єш гл. Погонять лошадь; направляться при ѣздѣ лошадьми. А куди поїдем? — Паняй побіля могили. О. 1861. V. 70. Словник української мови Грінченка