1. Словник української мови у 20 томах

панів

ПА́НІВ, ова, ове.

Прикм. до пан; належний панові (у 1, 2 знач.).

Гляну в щілину, побачу панову кострубату голову, його мишачі очі – так мене страх і обійме (Панас Мирний);

Був на селі вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Л. Глібов);

Коли б на суд ставати довелось І право панове доводить на посілість, Всі гості свідками б тоді і знадобились (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

// Який перебуває в певних стосунках з паном.

Чую голос Стецька, прихвосня панового: “Степан Степанович приказали, щоб я зараз же привів вас. Чуєте?..” (Г. Хоткевич);

Панів кум.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панів — -ова, -ове. Прикм. до пан. || Належний панові (у 1, 2 знач.). || Який перебуває в певних стосунках з паном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. панів — Па́нів, -нова, -нове Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. панів — ПА́НІВ, ова, ове. Прикм. до пан; належний панові (у 1, 2 знач.). Гляну в щілину, побачу панову кострубату голову, його мишачі очі — так мене страх і обійме (Мирний, III, 1954, 168); Був на селі вівчар Тарас; Він панових овечок пас (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  4. панів — Панів, -нова, -ве Принадлежащій барину. Ото прийшла до панової хати. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка