1. Словник української мови у 20 томах

паразитуючий

ПАРАЗИТУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який паразитує на кому-, чому-небудь.

Посівам льону великої шкоди завдає повитиця Це – квіткова паразитуюча рослина (з наук. літ.);

Обробляння розсади вказаною речовиною [гідразидом малеїнової кислоти] забезпечує повну дезактивацію паразитуючого на тютюні вовчка гіллястого (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паразитуючий — паразиту́ючий 1 дієприкметник від: паразитува́ти паразиту́ючий 2 прикметник який має властивості паразита Орфографічний словник української мови
  2. паразитуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до паразитувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паразитуючий — ПАРАЗИТУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до паразитува́ти; // У знач. прикм. Посівам льону великої шкоди завдає повитиця.. Це — квіткова паразитуюча рослина (Ол. та ефір. культ., 1956, 109). Словник української мови в 11 томах