паралелізм

ПАРАЛЕЛІ́ЗМ, у, ч.

1. мат. Рівна на всьому просторі відстань між лініями або площинами.

Паралелізм осей.

2. Незмінне співвідношення, супровід двох явищ, дій.

При вивченні перебігу відновних процесів у дослідах на судинній системі виявився також певний паралелізм між функціональним станом слинних залоз і відновленням кров'яного тиску (з наук. літ.);

// Аналогія, подібність, спільність характерних рис; повторення, рівнобіжність, дублювання чого-небудь.

З'явилася реальна можливість виключити факти дублювання, паралелізму в роботі по боротьбі з корупцією, по протидії впливу організованих злочинних угруповань на діяльність органів податкової служби і на їх окремих працівників (із журн.);

Як відомо, впливи і взаємне збагачення, що несли один одному українські загали як “підросійської”, так і “підавстрійської” України, особливо наприкінці XIX – поч. ХХ ст., відчутно вказували, за словами відомого дослідника І. Лисяка-Рудницького, на певний паралелізм історичних процесів, які відбувалися в середовищі розірваного між обома імперіями народу, та яскраво засвідчували “внутрішню єдність національності” (з наук.-попул. літ.).

3. літ., лінгв. Поетичний прийом, заснований на однаковій синтаксичній та інтонаційній побудові кількох речень.

В багатьох творах А. Малишко використовує паралелізми, а також ритмомелодику народних пісень (з наук. літ.).

4. муз. Однаковий інтервал у русі голосів при багатоголосому співі.

Пісенний паралелізм.

(1) Психофізи́чний паралелі́зм – дуалістичне вчення в психології, що розглядає психічні і фізіологічні явища як два самостійні паралельні ряди, які перебувають у відповідному відношенні один до одного, але не мають між собою причинного зв'язку.