1. Словник української мови у 20 томах

парник

ПАРНИ́К, а́, ч.

Засклена або накрита плівкою споруда для вирощування ранньої розсади, ранніх овочів і плодів.

Підіймалася в парниках розсада... (О. Гончар);

У мене не ростуть у радгоспі на березах і модринах яблука й груші, як у Мічуріна, – задовольняюсь огірками, редискою і помідорами, та й то з парників (Б. Антоненко-Давидович);

Огірки з парника.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парник — парни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. парник — [парник] -ниека, м. (ў) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  3. парник — -а, ч. Засклене приміщення для вирощування ранньої розсади, ранніх овочів і плодів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. парник — Тепличка Словник чужослів Павло Штепа
  5. парник — ТЕПЛИ́ЦЯ (тепле, часто опалюване засклене приміщення для вирощування ранніх або південних рослин та розсади), ОРАНЖЕРЕ́Я, ПАРНИ́К (грядки під заскленими рамами). Словник синонімів української мови
  6. парник — Парни́к, -ка́, в -ку́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. парник — ПАРНИ́К, а́, ч. Засклене приміщення для вирощування ранньої розсади, ранніх овочів і плодів. Підіймалася в парниках розсада… (Гончар, І, 1954, 291). Словник української мови в 11 томах