парний

ПАРНИ́Й, а́, е́.

1. розм. Те саме, що парки́й 1, 2.

В парному повітрі стояла зловісна тиша (П. Козланюк);

День парний був; у холодку спочити Ховавсь усяк (Л. Глібов).

2. Такий, що зберіг теплоту живого тіла (про харчові продукти тваринного походження); свіжий.

Мати любить все парне. А ми з батьком кисле (С. Руданський).

ПА́РНИЙ, а, е.

1. Який становить з іншими пару (див. па́ра¹).

Парний чобіт;

// Який складається з двох однакових предметів, частин.

Парні органи; Парне копито;

// Розташований парою, парами.

Парні зображення голівок биків, що ніби відтворюють парність упряжки їх у ярмі, були знайдені в Петренах (з наук. літ.).

2. Яких запрягають разом, в одну упряжку (про коней, волів).

[Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи – чи в плузі, чи в возі – ідуть, як вода, тільки покеруй ними (М. Кропивницький);

// Запряжений парою коней (про екіпаж).

Було його батько аж сердиться та каже: “Якось ніяково мені посилать в гімназію їх пішки, коли польські пани посилають своїх синів в гімназію в парних фаетонах, а багатші та знатніші – і в каретах. Будуть з нас сміяться, як з простих людей” (І. Нечуй-Левицький);

// заст. Який править упряжкою з двох коней (про візника).

О 3-ій годині прийшов Хомця, взяв парного звощика [візника], і ми десять хвилин каталися (М. Коцюбинський).

3. У якому беруть участь двоє.

Парні виступи танцюристів;

Парне катання на ковзанах;

// Признач. для користування двома особами.

Гребля на двійці, парній, безрульній, мало чим різниться від одиночної (з наук.-попул. літ.);

Парний шлюб;

// Для якого необхідно або в якому діють два предмети.

Парна робота аналізаторів є життєво необхідною умовою для нормального орієнтування вищих тварин і людини в просторі (з наук. літ.).

4. Який ділиться без остачі на два (про числа); кратний двом.

Парний степінь від'ємного числа є число додатне (з навч. літ.);

// Який позначається числом, що ділиться на два.

Кияни знають, що від Сінного базару, а також через подвір'я будинків парного боку Житомирської вулиці можна потрапити на край урвища, з якого біжать униз стежки на Поділ (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парний — Душний [X] Словник з творів Івана Франка
  2. парний — па́рний прикметник який становить пару з чимсь парни́й прикметник насичений парою Орфографічний словник української мови
  3. пАрний — (- число) подільний на два; Словник синонімів Караванського
  4. парнИй — Паркий, душний, задушливий. Словник синонімів Караванського
  5. парний — I п`арний-а, -е. 1》 Який становить з іншими пару (див. пара I). Парний чобіт. || Який складається з двох однакових предметів, частин. Парні органи. || Розташований парою, парами. || Подвійний, двійчастий, подвоєний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. парний — 1. (до пари) паристий 2. це спекотний Словник чужослів Павло Штепа
  7. парний — ПА́РНИЙ (який становить з іншим пару; в якому беруть участь двоє), ПАРИ́СТИЙ. (Трохим:) Рівні і парні (воли), як соколи: чи в плузі, чи в возі — ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (М. Словник синонімів української мови
  8. парний — Парни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. парний — ПА́РНИЙ, а, е. 1. Який становить з інішими пару ( див. па́ра¹). Парний чобіт; // Який складається з двох однакових предметів, частин. Парні органи; Парне копито; // Розташований парою, парами. Словник української мови в 11 томах
  10. парний — Парни́й, -а́, -е́ Душный, парный. День парний був, у холодку спочити шукав усяк. Гліб. Словник української мови Грінченка